Пані Галино, ви якось сказали, що стосунки зі Львовом у вас не складаються – буцімто нічого доброго ви від львів’ян не бачили. Досить дивно таке почути від людини, яка стала успішною письменницею саме на Заході України. Що ж сталося?Що ж тут дивного? Я ненавиджу фальш, лицемірство й зарозумілість певної категорії галичан, зокрема літературної номенклатури. Ви скажете, що це є повсюди, але кумівства і намагання використати тебе з корисливою метою у Львові все таки більше. Принцип «ти мені – я тобі» тут побутував завжди. Про професійну заздрість я вже мовчу. Мене від цього просто нудить. Знаєте, мої перші п’ять книг були видані у Києві. Прийняли в Спілку письменників мене теж у Києві, бо у Львові обов’язково «зарізали» б. Тут і зараз мені нічого б не світило, якби не видавництво «Піраміда». Особлива дяка Василю Ґабору з його «Приватною колекцією». Інші – обдурили б, як це вміють деякі видавництва. Тож я не львівська письменниця, а українська.
