Микола Лукаш

[Observer]

Мирослава Лещенко. Загадка Миколи Лукаша. – Літературна Україна. – 5 листопада 2009 р.
Стаття вийшла в газеті, яка і досі не має свого сайту.   

Автор входила в український художній переклад одночасно з Миколою Лукашем, це її власний досвід і, на відміну він багатьох публікацій на цю тему, подає новий матеріал під дещо нестандартним кутом зору.

Йдеться про Рильського і Тичину, як вони допомагали молодим пер-чам. (Між іншим, на відміну від багатьох інших авторів, що Тичину 1950-60х рр. показують, як залякану системою, безплідну у творчому відношенні людину, у Лещенко Тичина - це активний культурний діяч, який вільно та із задоволенням спілкується з молоддю.)
Про засилля халтурників і згубну тенденцію перекладати з російської, як посередника.
Що Лукаш мав противників, чи не більше ніж прихильників. Що в редакції вид-ва "Дніпро" між україномовними і неукр-мовними стосунки були не з найкращих. І це в 1950-х!

[SS.]

Названу статтю М.Лещенко про Миколу Лукаша тепер можна почитати ТУТ.
Але справляє враження не до кінця вичитаної, або невдало "порізаної" для публікації.
- "Проте Микола був з нами, і це найбільше важило в тій ситуації – перекладну редакцію таки розформували ..." . Це "таки", ще й в цьому контексті провокує очікування, що "таки НЕ розформували". В тексті "не" відсутнє.

[SS.]

На додаток до перекладацької літературної премії ім. Григорія Кочура, Кабмін видав розпорядження Про заходи щодо відзначення 90-річчя від дня народження Миколи Лукаша.
Впевнений, що це результат роботи Максима Стріхи - відомого перекладача і перекладознавця, який особисто був знайомий і з Кочуром і з Лукашем.
Шкода, що в Організаційному комітеті не названо Валентину Савчин, автора книжки – Микола Лукаш. Бібліографічний покажчик.
Надзвичайно важливий пункт 6

6. Забезпечити:

     підготовку та  видання  повного  зібрання  перекладів,  книги
спогадів про життя  і  діяльність,  словника  лексичних  раритетів
Миколи Лукаша,  лексичної картотеки,  книги Б.І. Чернякова "Микола
Лукаш.  Бібліографічний покажчик 1953-2005" та присвяченої  Миколі
Лукашу книги "Вінок Лукашеві".

[SS.]

19 грудня - день народження Майстра.
Про цю дату згадала Газета по-українськи Микола Лукаш ”кузькину мать” вважав українським висловом.
За своєї підкресленої жовтизни, ця газета постійно нагадує про різних культурних діячів. Ще вирізняється тим, що використовує нові, ще не надруковані фото героїв своїх статей.

Легенди про Лукаша справді мають декілька варіантів.
Про африканців в ресторані, чув, що вони не "свинею" його назвали а "сракою". Відповідь та сама - "Може я срака, але не чорна"
І про угорську мову, яку він, начебто вивчив за два тижні після війни для участі перекладачем в суді над угорським полоненим.

[SS.]

«В час мого скону / Не закривайте балкона»
Дуже тепла, особиста згадка про Лукаша Роксани Харчук. Лукаш - як людина, без стандартного обов'язкового перераховування мов, які він знав, і різних банальностей.

Oсіння зустріч з Микoлoю Лукaшем
Офіційна ювілейна стаття з переліком досягнень ювіляра. Але для читачів такої газети це може перше таке знайомство з перекладачем. Автор також згадує той єдиний день, коли він гостював у Лукaша.

[Л.Л.]

«В час мого скону / Не закривайте балкона»
Дуже тепла, особиста згадка про Лукаша Роксани Харчук.

Справді, дуже щиро і щемно...

[SS.]

Цей велемовний Лукаш
Про Лукаша розповідає Петро Рихло. Багато нового не напишеш, але добре, що в різних виданнях є матеріали на тему.
Згаданий в статті роман Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» врешті переклав Анатоль Перепадя.

В Літературній Україні, була ще невеличка замітка Валентини Савчин під назвою "Вільна моя, добровільна тюрма...", але цієї газети в мережі немає. В назві використана епіграма Лукаша:
Прекрасний цей світ
тим, що інших нема:
Вільна моя,
добровільна тюрма

[Л.Л.]

Цей велемовний Лукаш
... В назві використана епіграма Лукаша:
Прекрасний цей світ
тим, що інших нема:
Вільна моя,
добровільна тюрма

Давно хочу спитати, та нікого. 
У "Шпигачках" Лукаша є таке:

Чого на цім світі шука чоловік?
А bisele mazl, a stikele glik.

То, очевидно, ідиш. Однак як це перекладається, ніде не знайшла.

[SS.]

Чого на цім світі шука чоловік?
А bisele mazl, a stikele glik.
То, очевидно, ідиш. Однак як це перекладається, ніде не знайшла.

Поки що бачу:
А bisele - трошки
mazl - удача
stikele - шматок
glik - щастя

Отже, дослівно виходить:  Чого на цім світі шука чоловік?
                                      трошки удачі, шматочок щастя.

[Л.Л.]

Отже, дослівно виходить:  Чого на цім світі шука чоловік?
                                      трошки удачі, шматочок щастя.

Красно дякую.

Аби було не зовсім дослівно, трохи слова переставимо:

Чого на цім світі шукає людина?
Щастя шматочок, удачі краплину.

[SS.]

– Близько року тому президент Ющенко видав указ про заходи щодо відзначення 90-ліття від дня народження Миколи Лукаша. Ви до того причетні?

– Я доклав чималих зусиль, аби цей указ вийшов. Зусиль я докладав упродовж кількох років. Я бився головою об рідну помаранчеву стіну. Торік я її пробив. Іван Михайлович Дзюба також до цього долучився. На жаль, усе обмежилося урочистим ювілейним вечором в одному з київських театрів – торік, наприкінці грудня. Але ж не видано того, що є скарбом української нації – не видано повної перекладацької й лексикографічної спадщини Миколи Лукаша. Українці не мають доступу ані до його геніальних перекладів світової літератури, ані до його унікальних словників.

– Чому Микола Лукаш вас так притягає?

– Микола Олексійович Лукаш був геній. Таких постатей, як Микола Лукаш, я не знаю в жодній нації світу, включно з єврейською нацією. Він був геній, він був український геній. Мені пощастило: це була найближча мені людина в Україні.
<...>
Перекладацька спадщина Миколи Лукаша свідчить: він – постать світового рівня. Перекладацька спадщина Миколи Лукаша розвінчує міф про «меншовартість» української культури, про «відсутність» у ній знакових постатей, про невідворотність «культурного посередництва» Росії.

У час безсоромних спекуляцій на мовному питанні, в час, коли декому кортить перетворити нашу Мову на реґіональну, в час, коли наша Мова нівечена й захаращувана, саме Лукашева спадщина покаже щонайвищі злети Українського Слова, саме Лукашева спадщина свідчитиме: Українська Мова божиста, Українська Мова богодана й богообрана.

Там же гарне інтелігентне фото Лукаша.

«Вони любить не вміють навіть мертвих». Розмова з українським поетом і перекладачем Мойсеєм Фішбейном

[Observer]

Згідно з Національною програмою, видавничий дім «Києво-Могилянська академія» випустив довгоочікувану другу книгу спогадів про визначного перекладача, літературознавця, лексикографа Миколу Лукаша.

«Це видання є продовженням книги спогадів „Наш Лукаш“, — анотують проект його організатори. Упорядник Леонід Череватенко у своїй захоплюючій післямові це підтверджує

Кому і чим заважав Лукаш? Чиновникам і бездарам — вульгаризувати класику, «причісувати» її на радянський копил, підміняти живе слово зрозумілою цензорам банальністю, а загальнолюдські й національні проблеми — натяками на провідну роль пролетарів. Долученням кращої іншомовної літератури до нашого культурного процесу, нагадуванням про належне місце України в світі. Заважав українофобам і просто боягузам непокірною вдачею митця, а головне — власною гідністю.

Чим і кому заважав Микола Лукаш  — «Дзеркало тижня. Україна» —  №22, 15 червня 2012