Перекладацький форум
Перекладацький форум => Українська література: новинки, класика, переклади... => Topic started by: SS. on 18 December 2009, 00:44:37
-
Юрій Андрухович на Літакценті: «Часом так хочеться бодай по краплі видавити із себе Отечество – а не вдається» (http://litakcent.com/2009/12/17/jurij-andruhovych-chasom-tak-hochetsja-bodaj-po-krapli-vydavyty-iz-sebe-otechestvo-–-a-ne-vdajetsja.html)
Коментарі письменника про (його) сучасне життя, згадки про Бу-Ба-Бу, творчість. Така собі, розмова.
-
Щось не дуже цікаве інтерв'ю. Чи, може, то я просто інтерв'юера не сприймаю... ::)
-
А ж попередив: "Така собі, розмова." ;)
"Свіженька" поява Патріарха на люди, щоб нагадати про себе, щоб готувалися до нової книжки.
-
Юрій Андрухович готується до 50-річчя Юрій Андрухович: Я більше людина писання, аніж говоріння (http://umoloda.kiev.ua/number/164/0/56817/).
Спростовуються чутки про участь Андруховича у «Фейсбуці».
Серед питань, на які дані відповіді:
— Проза. Ваші твори переважно зосереджені на географії. Нова книга також буде пов’язана з географією. Чому так?
— Поезія. Ви ще пишете вірші?
— Жінки. Як вам вдається справлятися з такою кількістю прихильниць?
–Україна Молода. – Номер 046 за 12.03.2010.
-
– А що втрачає чи здобуває твір у перекладі ? Скажімо, Ваші «Перверзії» німецькою мовою? Чи вже готовий переклад, коли вийде книжка?
– Ні, все ще працюємо, з великими довготривалими перервами, тому що ані я не маю часу підганяти перекладачку, ні вона насправді немає зараз багато часу, щоб продовжувати роботу. Десь на одну третину перекладено, але є купа всіляких складностей. Тут уся особливість ситуації полягає в тому, що цей твір я писав 15 років тому. У мене багато що змінилося: власні підходи, моє ставлення до якихось темних його фрагментів. Це не тільки буде переклад, це буде якась така оновлена версія. Там обов’язково будуть місця, де ми з перекладачкою домовляємося, що ми відступаємо від мого тодішнього українського оригіналу і робимо дещо інакше.
Нічого собі, переклад. Кажуть, такі ж проблеми мали з Кундерою його перекладачі, перекладами він був завжди незадоволений. А те, що сам "перекладав" було просто іншомовною авторською версією.
Юрій Андрухович: «Це анахронічний режим, це режим із минулого, це якась брежнєвщина» (http://www.radiosvoboda.org/content/article/2062570.html)
-
Андрухович дав чергове інтерв'ю газеті Сегодня («В Украине галичанин не может стать президентом» (http://www.segodnya.ua/interview/14168662.html)) і почалося ;D
В резюме перед текстом дається короткий огляд, бо інтерв'ю чималеньке:
о различии граждан Донбасса и Галичины, о Ющенко, Тимошенко, Тягнибоке, Франце-Йосифе, Екатерине Второй, о деде, служившем в дивизии СС «Галичина», и своей карьере рок-певца и рок-поэта.
При тому, що Андрухович декларує свою неучасть в політиці, журнал Фокус вибрав найцікавіше на їхню думку Андрухович о Ющенко: Мы вырастили этого Франкенштейна (http://focus.ua/politics/141665#comments&p=6&c=comments). Дивно, начебто це головне і найцікавіше в творчості і особі письменника. І фотка така, як би це сказати, неадекватна.
-
Андрухович дав чергове інтерв'ю газеті Сегодня («В Украине галичанин не может стать президентом» (http://www.segodnya.ua/interview/14168662.html)) і почалося ;D
Гарне інтерв’ю! Однак, на мою думку, давати інтерв’ю "Сегодня" - це те ж саме, що вступати в суперечку з Бузиною.
-
Але ж інтерв'ю гарне!
А-ч не може допустити, щоб за ним закріпили імідж русофоба. Якось потрібно звертатися і до тих, хто його книжок не читав і читати не збирається.
-
Але ж інтерв'ю гарне!
А-ч не може допустити, щоб за ним закріпили імідж русофоба. Якось потрібно звертатися і до тих, хто його книжок не читав і читати не збирається.
Звичайно, відмовити такій газеті, як "Сегодня" - заробити ще один мінус у її "цільової аудиторії". Утім, ця аудиторія його книжок і надалі не читатиме, а жирний мінус у них він усе одно отримав, зокрема, згадавши, що його дід служив у дивізії "Галичина". Себто його імідж в очах більшості читачів газети не змінився...
-
Може й так. А може це найкраще - про свої мінуси говорити самому, ще й перед упередженою аудиторією. А розумний читач ще й має побачити, що перед ним вільна людина.
-
А от як пані Забужко топчеться по Андруховичу:
Юра - людина "дзеркальна", як мачуха з "Білосніжки". Він живе для того, щоб йому плескали, а всього іншого або не чує, або, почувши, - ображається. Це така, досить важка, форма нарцисизму.
...
питання не в ньому - а в тій його референтній групі, якій це подобається в Україні і, зокрема, в Галичині. Раз він це сказав, значить, така група існує, і це серйозна хвороба галицької субкультури.
і по його прихильниках.
Оксана Забужко: ХХІ століття буде століттям "жіночих фашизмів" (http://life.pravda.com.ua/interview/4ca069ea410b5/)
-
А от як пані Забужко топчеться по Андруховичу:Юра - людина "дзеркальна", як мачуха з "Білосніжки". Він живе для того, щоб йому плескали, а всього іншого або не чує, або, почувши, - ображається. Це така, досить важка, форма нарцисизму.
...
питання не в ньому - а в тій його референтній групі, якій це подобається в Україні і, зокрема, в Галичині. Раз він це сказав, значить, така група існує, і це серйозна хвороба галицької субкультури.
і по його прихильниках.
Та в Оксани Стефанівни (до слова, ніяк не зрозумію, чому вона Стефанівна, бо ж її батька звали Степаном ???) того нарцисизму не менше, ніж в Андруховича. Тож допоки наша "інтелектуальна еліта" поливатиме один одного і роздаватиме народу "мудрі поради", ніц у цій країні не буде. Схоже, Владімір Ілліч був не надто далеко від істини, коли говорив, що інтелігенція - це не мозок нації, а г... :(
-
Та в Оксани Стефанівни (до слова, ніяк не зрозумію, чому вона Стефанівна, бо ж її батька звали Степаном ???) того нарцисизму не менше, ніж в Андруховича. Тож допоки наша "інтелектуальна еліта" поливатиме один одного і роздаватиме народу "мудрі поради", ніц у цій країні не буде. Схоже, Владімір Ілліч був не надто далеко від істини, коли говорив, що інтелігенція - це не мозок нації, а г... :(
Але ж які вони різні! мені подобається :)
І Андрухович її ніяк не зачепив, хоча в політичному питанні міг щось сказати. (Юрій Андрухович: Я патріот Західної України (http://life.pravda.com.ua/interview/4ca1ef8ef09fe/)) Як на мене, вона йому паралельна.
-
Але ж які вони різні! мені подобається :)
І Андрухович її ніяк не зачепив, хоча в політичному питанні міг щось сказати. (Юрій Андрухович: Я патріот Західної України (http://life.pravda.com.ua/interview/4ca1ef8ef09fe/)) Як на мене, вона йому паралельна.
Не дав здачі? Джентльмен, значить. ;D А от самохизування у п. Андруховича вистачає.
Фраза ж "Я патріот Західної України" - це щось на кшталт "Я патріот своєї комуналки": сусідку не люблю, але терплю, бо стіни ж не пересунеш. ::)
Та й загалом якесь дивне уявлення про патріотизм. Бо як може бути патріотом західноукраїнського міста бритоголовий хлопець, який кричить своєму землякові:"Бидло западенскоє!"? :-\
-
Не дав здачі? Джентльмен, значить. ;D А от самохизування у п. Андруховича вистачає.
Фраза ж "Я патріот Західної України" - це щось на кшталт "Я патріот своєї комуналки": сусідку не люблю, але терплю, бо стіни ж не пересунеш. ::)
Та й загалом якесь дивне уявлення про патріотизм. Бо як може бути патріотом західноукраїнського міста бритоголовий хлопець, який кричить своєму землякові:"Бидло западенскоє!"? :-\
Може і джентльмен, але, мені здається, він нікого не зачіпає. Якщо когось публічно згадує, то передовсім тих, кого підтримує і бу-ба-бістів. Правда колись Куркова критикував, навіть не самого автора, а те, що десь у Франції той, разом із группою рос-мовних укр письменників представляв Україну. І жодного власне українського письмака там не було.
А хизуватися він мусить - поет же ж! ;)
-
На зустрічі у Літературному клубі що у Парижі (модераторка зустрічі Окасна Мізерак) з українськими читачами у січні минулого року пан Андрухович невельми охоче вів балак про свою літературну діяльність. Це була зустріч промоція французького перекладу "Дванадцять обручів", що його здійснила Ірина Дмитришин. А загалом у книгарнях трафився мені хіба один єдиний екземпляр цього твору та й на тім крапка. А от інша перекладачка Марія Маланчук, що зробила переклад "Московіади" казала, що важко перекладати Андруховича, особливо українські реалії, якщо вони ще й "присмачені" моцним слівцем.
-
Добру художню літературу, в принципі, перекладати важко. Так само, важко перекладати будь-чиї реалії. ::) Але не бачу аж таких проблем в перекладі українського "моцного слівця" англійською чи французькою мовами. А перекладачці, щоб вона знала, що це таке, важка для перекладу українська проза, потрібно було порадити перекласти зо дві сторінки з Забужко. ;D
-
A reading with Ukrainian poet and novelist Yuri Andrukhovych (http://www.wilsoncenter.org/ondemand/index.cfm?fuseaction=home.play&mediaid=7DA4261A-012E-D3D7-6810E57D50B40DB3)
Аудіо запис майже двогодинної зустрічі Андруховича з охочими в Колумбійському університеті під загальною назвою Werwolf Sutra. Андрухович розповідає про співпрацю з "Мертвим півнем", читає з "Московіади", "Перверзії", відповідає на питання аудиторії.
Його виступ супроводжується чудовим перекладом англійською.
-
Багато було розмов на цю тему
Український літературний простір свого часу сколихнула інформація про те, що Юрій Андрухович відмовився від Шевченківської премії – одні захоплювалися таким кроком, інші скептично посміхалися. Однак Шевченківський комітет – це вам не Шведська академія, наші люди не в тім’я биті. Саме тому до комплекту документів, що подаються номінантами, обов’язково входить лист про те, що автор погоджується прийняти премію. Щоб не пробували прославитися за її рахунок, і щоб чиновники не отримали по голові зверху – премію все-таки вручає Президент, а з ним жартувати не варто.
тобто Андрухович відмовився не від премії, а від висування на неї.
Дають – бери? Як Толстой, Бажан та Андрухович відмовлялися від премій (http://vsiknygy.net.ua/neformat/8897/#more-8897)
-
«Лексикон інтимних міст» - це 111 історій про 111 міст, книжку представлять 11 числа 11 місяця (листопада) 11 -го року (третього тисячоліття).
Маркетологи не сплять! ;D
Нова книга Андруховича буде і в електронному форматі (http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?nova_kniga_andruhovicha_bude_i_v_elektronnomu_formati&objectId=1230329) — ZAXID.NET
-
Свіженьке інтерв'ю, підготовка до презентації нової книжки.
- Якби ви формували "футбольну команду" українських письменників (за умови, що туди можуть потрапити і жінки, і чоловіки), то кого би покликали в основний склад?
- Оксану Забужко - в центр нападу (сміється)! Всі інші гравці плавно пересуваються полем, з'являючись на різних позиціях і демонструючи тотальний футбол. Жіночу компоненту збірної мали б доповнити Ірена Карпа, Таня Малярчук та Марія Матіос. Чоловічу - Іздрик, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Степан Процюк, Євген Баран, Олександр Алієв і Андрій Шевченко.
Останніх двох слід було б терміново видати, щоб і вони вважалися письменниками. З такою збірною ми всім накидаємо по саму зав'язку. Але за умови, що головним тренером буду я (сміється).
- Чула, ви змінили назву книжки - замість "Лексикону інтимних місць" вона тепер називається "Лексикон інтимних міст". Чим слово "місце" не догодило?
- Лише фонетикою. Тобто я на мить уявив собі оте "СЦЬ" такими от великими літерами на обкладинці. Й подумав, що краще пожертвувати каламбуром з "інтимними місцями", ніж допустити оте, даруйте на слові, "сцяння".
- Ця збірка - це все ж таки більше схоже на нехудожню прозу. Чи я помиляюся?
- Я коли пишу, не надто застановляюся над тим, чи в мене з цього буде художня проза, чи нехудожня. Я пишу, бо затягує. Й хочеться писати. Але як це можливо, щоб у мене - і нехудожня? Художня, ще й яка. Високохудожня, я сказав би (сміється). Якщо ви після виходу книжки раптом вирішите підрахувати в ній загальну кількість, наприклад, метафор, то жахнетеся - їх буде там безліч.
- Чому не роман написали? Адже сьогодні в Україні саме роман виглядає на найбільш комерційно успішним жанром.
- Та мені не йдеться про комерційний успіх. Я ж не комерсант, а письменник усе-таки. І що таке взагалі комерційний успіх письменника в нашій країні? З іншого боку - хто його знає, може, це насправді все-таки роман? Роман у прихованій формі. Я не проти, якщо хтось на нього й так подивиться.
От я в "Таємниці" поставив під заголовком "Замість роману", так? А насправді це ж роман. Письменник, на мій погляд, завжди має право називати речі по-іншому. Це таке запрошення для читача - викрий мене, дешифруй. Піймай мене за руку і звинувать. Це ж і є контакт, ми ж усі його прагнемо.
Юрій Андрухович: Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму (http://life.pravda.com.ua/person/2011/08/26/84668/)