Перекладацький форум
Перекладацький форум => Українська література: новинки, класика, переклади... => Topic started by: SS. on 20 November 2009, 13:30:11
-
Авторка "Польових досліджень з українського сексу" нарешті дописала і видала новий роман.
"Музей покинутих секретів" матиме понад 400 сторінок і вийде у грудні у видавництві "Факт".
Про це повідомляє Газета по-українськи (http://gazeta.ua/index.php?id=316500).
-
Таки вже книжка вийшла, наразі обговорюється сам факт виходу:
Оксана Забужко про розкіш, новий роман і гру (http://life.pravda.com.ua/wonderful/4b38ca9bd17bf/) "Давайте усвідомимо, що роман є предметом розкоші, він є продуктом достатньо багатого суспільства. Наявність роману і великого роману сама по собі свідчить про час і про суспільство, бо для нього потрібно дуже багато попередніх соціальних умов, і література має бути професією, бо романи на колінах не пишуться," - так прокоментувала авторка появу свого масштабного епосу.
"Скромненький" обсяг у 830 сторінок :o
завершується робота над першим перекладом "Музею покинутих секретів": німецьке видавництво купило права на переклад ще 3 роки тому, коли книжка не була дописана. Презентація відбудеться у жовтні 2010 року у Франкфурті.
Солідно.
-
Черговий відгук на «Музей покинутих секретів» - Віра АГЕЄВА. Оксана Забужко в «музеї» УПА (http://www.dt.ua/3000/3680/68246/).
"це історія журналістського пошуку талановитої й амбітної Дарини Гощинської, котрій потрапляє на очі фотографія упівської боївки, «де серед п’ятьох вояків УПА» «другою справа, простоволосою, з закрученим по моді воєнних літ голлівудським валиком, навислим на чоло, стояла й ледь усміхалася просто до мене молода ясноока жінка...І вмить у Дарину «немов уступила тоді чиясь чужа воля», аби змінити її життєві плани, а в кінцевому підсумку багато чого прояснити і в її долі, її єстві. Якраз потому з відомою журналісткою та її коханим, Адріяном Ватаманюком, починають коїтися містичні речі: їм сняться чиїсь чужі сни (чи то чужа ява?), подружжя згадує й аналізує несвоє минуле."
таке враження, що Агеєва змагається із Забужко у словесній творчості:
- гарно зафалдовану тогу проповідника
- Вшниплива журналістка
-
Черговий відгук на «Музей покинутих секретів» - Віра АГЕЄВА. Оксана Забужко в «музеї» УПА (http://www.dt.ua/3000/3680/68246/).
таке враження, що Агеєва змагається із Забужко у словесній творчості:
- гарно зафалдовану тогу проповідника
- Вшниплива журналістка
Вочевидь, то мода така пішла - на еклектичні тексти. Приміром, "шпигувати" наукову термінологію якимись маловживаними діалектизмами. ::) А "внишпливість", мабуть, у Забужко й "позичено". Принаймні, у "Польових дослідженнях..." це словечко трапляється.
-
А це завжди так з модою - у автора звучить природно, зрозуміло і не кидається у вічі, а у епігонів заважає.
З дозволу авторки я давав її роман кільком негуманітаріям різного віку та походження, й роман настільки захопив їх, що читали його залпом, ночами. Бо читали не за темами, мотивами й фабулою, а смакували текст і його мову. Забужчину мову, про яку хтось в Інтернеті жартома сказав, що вона «крутить словами, як циган сонцем. А перекладача змушує пріти»… Перекладачі у Франції жалілися, що її мова їм недосяжна.
Це чергова рецензія - Леонід Плющ: Чари з країни ОЗ (http://litakcent.com/2010/01/25/chary-z-krajiny-oz.html). Рецензент не просто авторитетний фахівець.
Російська перекладачка роману Є. Марінічева знайшла напрочуд точний образ для «метафізичної» музики Забужко – сучасна фізична теорія-гіпотеза суперструн, за якою часопростір просякнутий найтоншими «струнами»: «торкнися однієї – відгукнуться інші». <...>
Мові роману можна присвятити цілу монографію, тому відзначу лише, що Забужчині неологізми теж не штучні, вони породжуються самою природою української мови, як її діалектизми – сюжетним часопростором роману.
-
Нарешті перша спроба некомпліментарної рецензії на "Музей покинутих секретів".
Загалом я би не ставила роман аж на таку "високу полицю" поруч із Достоєвським, Прустом, Джойсом (список можна продовжити).
Ірина Славінська. Книжки січня:.. (http://life.pravda.com.ua/wonderful/4b614a59401f3/)
-
О, розпочався критичний процесс :) Це вже цікаво.
Доктор Трепанатор сьогодні взявся за знаковий твір відомої письменниці. Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе
Характеристика чи то книжки, чи то авторки:
неуважність до інтересів читача, невміння вийти за межі власного емоційного досвіду
для того щоб прочитати новий роман Забужко, треба дуже хотіти прочитати новий роман Забужко.
Дуже влучно.
Я відведу тебе в музей! (http://vsiknygy.net.ua/neformat/5456/#more-5456) — Друг Читача
-
Угу, процессс пішов...
Проте редакція одразу ж і виправдалася:
Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе – адже авторитет письменниці є непохитним...
Роману точно не зашкодить – ні кращим, ні гіршим від того він не стане. Яким уже вдався. А щодо непохитності авторитету письменниці... хм... напевно, редакція має на увазі себе, бо чого б так впевнено заявляла? ;D
До того ж через талановитий опис деякі з цих самих другорядних персонажів є занадто впізнаваними. Наприклад, стара поетка з рудими кучерями, по якій авторка проїжджається з суто жіночою жорстокістю, зокрема кепкуючи з віку та залишків колишнього блиску властительки чоловічих думок. Усі ми колись станемо “колишніми коханцями”, то невже хочемо, щоб про нас відгукувалися у подібному тоні?
Зрозуміло, в житті стільки яскравих типажів, і кому, як не письменнику, їх „увічнювати”. Однак завше вражало – для чого деяких героїв робити аж надто впізнаваними, не міняючи в художньому (!) творі навіть імен та роду занять персонажів? ??? Це, мабуть, такий особливо витончений метод помсти.
Так було, зокрема, і з „Польовими дослідженнями...” Художника – героя-коханця у рідному місті довго підштрикували тим романом. Щоправда, і він у боргу не залишився. (http://postup.brama.com/usual.php?what=41599)
Отаке собі витрясання білизни перед здивованим читачем. Певно, творчі люде отримують від того кайф, чи то пак натхнення для нових творів.::)
-
Проте редакція одразу ж і виправдалася:
Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе – адже авторитет письменниці є непохитним...
Роману точно не зашкодить – ні кращим, ні гіршим від того він не стане. Яким уже вдався. А щодо непохитності авторитету письменниці... хм... напевно, редакція має на увазі себе, бо чого б так впевнено заявляла? ;D
Редакція, схоже, просто хотіла "подсластить пилюлю", нє?
-
Редакція, схоже, просто хотіла "подсластить пилюлю", нє?
То тра в редакції спитати. :)
Утім наш народ так привчений, що скорше прочитає те, що критикують, ніж те, що хвалять...
-
Гей, хто в лісі, озовися, або Чи можна повіситися на косі? (http://litakcent.com/2010/04/22/hej-hto-v-lisi-ozovysja-abo-chy-mozhna-povisytysja-na-kosi.html)
Важка артилерія :o – реакція Євгенії Кононенко на останній роман (як вона скорочує) ОЗ. І це вже показово, бо маємо JFK (John F. Kennedy), ВВП (Путін) тощо. Тобто пані Оксана, на думку Євгенії Кононенко, вже заслуговує на таке скорочення. І, мабуть, саме тому, до її (ОЗ) творчості увага особлива.
Центральна наскрізна ідея творчості ОЗ, що досягає свого апогею в «Музеї», це біологіко-шляхетна спадковість як чи не єдина запорука виживання нації.
Якщо виходити з банального, що письменник все життя пише один твір, то ось про що, на думку ЄК, все своє творче життя пише ОЗ.
ґерґеписті бабиськи
Цікаво, як це?
Лялюська із її нешляхетною мовою, немотивованою люттю до ґерґепистої поетеси
;D
І така, начебто іронія,
Вочевидь, багато працюючи по архівах і по закордонних будинках творчості, ОЗ зовсім відірвалася від народу, що «народній письменниці» не годиться.
переходить у звинувачення
крадений образ <...> коса як знаряддя суїциду, запозичена в «Солодкої Дарусі» Марії Матіос
Рецензія просякнута легким роздратуванням, але голослівних звинувачень немає, все на місці.
-
ґерґеписті бабиськи
Цікаво, як це?
Ґерґепистий - прикметник від слова ґерґепа - велика, незграбна; товста, неповоротка людина.
Лялюська із її нешляхетною мовою, немотивованою люттю до ґерґепистої поетеси
Надто вже ґерґеписто ОЗ ту поетесу підштрикує, якось не по-жіночому, а саме по-бабськи.
Видно, "бузинізм" - заразна хвороба, навіть шляхтянський імунітет не витримує.
Рецензія просякнута легким роздратуванням, але голослівних звинувачень немає, все на місці.
Зате коментатори статті ЄК не просто роздратовані, а роз’ятрені. Ех, не любить наше чоловіцтво талановитих жінок (ІМХО: а ОЗ таки талановита - попри всю її епатажність, "вредність", недоброзичливість). Обридли вже ці штампи про сублімацію через клімакс і самотність (їх клеять, навіть якщо літераторкам ледь за 30 і в них є сім’я). Схоже, то пишуть або колеги-заздрісники, або ображені особисто ОЗ. ;)
-
Зате коментатори статті ЄК не просто роздратовані, а роз’ятрені. Ех, не любить наше чоловіцтво талановитих жінок (ІМХО: а ОЗ таки талановита
ІМХО талановиті обидві - ОЗ і ЄК.
. Схоже, то пишуть або колеги-заздрісники, або ображені особисто ОЗ. ;)
чийсь талант - вже це, для багатьох особиста образа ;D А коли цей талант ще такий "вредний" ::)
-
Чергове інтерв’ю Забужко і, як завжди, є що почитати :) Гарно сформульована думка -
Багато читачів не уявляють ваші твори без сексу. Секс для вас – це символ чогось життєвого?..
Я вже в багатьох інтерв’ю про це говорила: секс ще не освоєний як слід літературою, бо вона порівняно недавно його «відкрила» – Генрі Міллер ще вважався страшним скандалістом. А це ж золоте дно для літератури, бо секс – сфера людського життя, де можна за лічені хвилини дії, за яких півсторінки «роздягнути» й «висвітлити» героя до таких глибин його характеру, до яких докопатись через його життя «в одежі» забрало б добрих півсотні сторінок. Тому я ніколи не погашатиму сексуальності своїх персонажів.
О.Забужко: І скільки б не стояло за тобою Медведєвих, не можна плювати на могили замордованих у 1933-му (http://culture.unian.net/ukr/detail/189018)
-
А як вам останнє інтерв"ю письменницею, що стала вже " притчей во язицех", на сайті "Української правди" ? Сміливеньке пророцтво нашої "Касандри" про жіночий фашизм....
http://life.pravda.com.ua/interview/4ca069ea410b5/
-
Це інтерв'ю вже згадувалось в темі про Андруховича, в тій його частині, де саме про нього йдеться.
Власне, добре, що маємо таку рафіновану авторитетну інтелектуалку. А "притча во язицех" вона з часів "Польових досліджень ...", тож до цього статусу ні їй, ні нам не звикати.
-
Пані Оксана -смілива жінка!! ;D
Детальніше тут: http://vlaskor.net/news/54284.html
Взагалі, серед зарубіжних перекладачів-україністів «зробити Забужко» ще з часу «Польових досліджень...» вважається чимось на кшталт «сертифікату найвищої кваліфікації», і до «Музею...» вже приступили провідні фахівці кількох країн. З російським видавцем ми також домовилися, що переклад робитиме Єлєна Марінічева, яка давно працює з моєю прозою, – її відчуттю слова я цілком довіряю, гадаю, все у неї вийде.
А хто з наших сучасних письменників потрафить отакої -от видати?
Детальніше тут: http://www.litgazeta.com.ua/node/578
=================================
ЗАУВАЖЕННЯ за порушення п. 1.11. Правил Перекладацького форуму.
-
серед зарубіжних перекладачів-україністів «зробити Забужко» ще з часу «Польових досліджень...» вважається чимось на кшталт «сертифікату найвищої кваліфікації»
А це пані Оксана кокетує - тих зарубіжних перекладачів-україністів по одному на країну, на жаль. Тобто змагання/порівняння там немає.
А хто з наших сучасних письменників потрафить отакої -от видати?
А це я не зрозумів :o
-
Припускаю, мало хто з наших письменників, котрих перекладають, зможе на жаль "сказати ", а мо" й либонь, похвалитися про труднощі, що виникають у тлумача під час перекладу творів поодиноких представників нашого красного письменства, як це порівняла вище наша рафінована інтелектуалка пані ОЗ. :)
-
З тих, кого перекладають, з ОЗ можна порівняти хіба Андруховича. Тобто, їхні тексти. Тобто, труднощі, що виникають при перекладі їхніх текстів. :)
Про ці труднощі чув від Майкла Найдана, перекладача Андруховича англйською.
-
Кого важче перекладати запитаємо німців, після того, як вони перекладуть Ульяненка... ;)
Тихий каже, що близький друг Ульяненка, режисер Мирослав Слабошпицький наразі активно працює над тим, щоби твори письменника були перекладені німецькою.
Твори Ульяненка планують перекласти німецькою (http://www.ut.net.ua/news/155/0/7391/)
-
"Музей покинутих секретів" вийшов німецькою, в австрійському місті Ґрац, рецензію Ilma Rakusa на роман надруковано в Neue Z?rcher Zeitung - Scharf beobachtete Ukraine (http://www.nzz.ch/nachrichten/kultur/literatur/scharf_beobachtete_ukraine_1.8265566.html) ("Україна під пильним поглядом" , якось так). Рецензія позитивна, зрозуміло, мабуть писалась на замовлення видавництва. Цікаво, як рецензентка охарактеризувала мову роману :)
Die Sprache gibt sich bald beschreibend, bald kolloquial-salopp und hoch emotional, voller Kraftausdr?cke, Jargonismen, Verulkungen (Alexander Kratochvil hat die verbale Palette souver?n ins Deutsche hin?bergerettet).
"Мова швидше описова, часом розмовна, "неприлизана" і дуже емоційна, повна висловів "не для друку", жаргонізмів, стилізації (Alexander Kratochvil впевнено передає цю мовну палітру засобами німецької мови)."
Комплімент перекладачеві, чи може Ilma Rakusa читала оригінал? ::)
А це, критика в бік перекладача, чи авторська метафора не сподобалась?
Da und dort w?nschte man sich weniger vulg?re Vergleiche («Wir haben uns in der Zeit kennengelernt, als ich vor Selbstzufriedenheit geradezu stank wie ein ganzer Duty Free Shop in einem internationalen Flughafen»), denn auch ohne permanente Geschmacksverst?rker w?re der Furor dieses Romans gew?hrleistet.
Бажано, щоби було менше вульгарних порівнянь ("Ми познайомились в ті часи, коли від мене тхнуло самовдоволенням майже, як від забитого крамом магазина безмитної торгівлі в міжнародному аеропорту"), бо фурор цьому роману гарантовано і без постійних підсилювачів смаку.
-
Тим часом пані Забужко презентувала французький переклад. І дізнаємося про це з ВВС: Оксана Забужко: людство заплуталося в брехні (http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2010/11/101118_zabuzhko_lazareva_ie_sp.shtml).
Невдовзі роман вийде польською, чеською, російською мовами. Шукають "кваліфікованих перекладачів з української на англійську, які б переклали роман для англомовного читача."
Гарно агенти працюють.
-
Наша рафінована інтелектуалка, як це підмітив вельмишановний SS , побувала дев"ятого листопада цього року інкоґніто в Парижі на зустрічі з українцями у Літературному клубі. До речі, наскільки мені відомо, нема французького перекладу її творів.
Запис зустрічі ось тут
http://www.dailymotion.com/video/xfprxk_20101109-oksana-zaboujko-a-paris-partie-1_creation
-
Наша рафінована інтелектуалка, як це підмітив вельмишановний SS , побувала дев"ятого листопада цього року інкоґніто в Парижі на зустрічі з українцями у Літературному клубі. До речі, наскільки мені відомо, нема французького перекладу її творів.
Запис зустрічі ось тут
http://www.dailymotion.com/video/xfprxk_20101109-oksana-zaboujko-a-paris-partie-1_creation
Ага-а! французького перекладу немає! Бачте, як хитро ВВС це подало - "Забужко презентувала в Парижі свій останній роман" - правильно, це ж не переклад, це роман. І презентувала вона його французьким українцям.
Зустріч нічогенька, послухати можна. Саме послухати. Шкода, що обличчя фактично не видно, лише жестикуляція. 40 хвилин (з 90) говорити від себе і тримати увагу потрібно вміти. І там ОЗ добре відповідає на запитання про відсутність французького перекладу (частина 8 ), французька зверхність часом буває просто кумедною.
-
Тим часом, в Літературній Україні (за 25 листопада 2010 р.) велике інтерв'ю з Дроздовським в якому він, серед іншого, топчеться по пані Оксані ;) Говорить про
культ ОЗ, прекрасної поетки й жахливого прозаїка.
<...>
...її прозовий стиль — це монструазні екзерсиси (sic), орієнтовані на епатаж, на культ психологічної жорстокості й цинічності. Часом вона порушує багато етичних принципів — і в житті, і у творчості. Тому як людський авторитет для мене не існує.
Це інтерв'ю присвячене нагородженню пана Дроздовського літературною премією ім. Білецького, тобто цей молодий критик має певний авторитет в певних колах.
-
На Літакценті («Бі-Бі-Сі» за «Ворошиловград» (http://litakcent.com/2010/12/10/11986.html)) репортаж про визначення Книжки року за версією «Бі-Бі-Сі». З виразу обличчя пані Оксани схоже, що її зфоткали вже після оголошення переможця. ::) Тобто виграла не вона ... ;D