Перекладацький форум > Українська література: новинки, класика, переклади...

Ліна Костенко як символ свободи

(1/6) > >>

Л.Л.:
Ім’я поетеси давно стало символом справжності, незалежності, свободи. Були періоди, коли її ім’я замовчувалося, а були, коли мовчала вона сама й не друкувалася – принципово, і не приймала нагород з рук „властьімущих”.
80-річчя поетеси пройшло так само скромно, без помпезності.
Однак подарунки все ж були: видавництво „Либідь” організувало презентацію перевидання історичної поеми Ліни Костенко „Берестечко”   (ілюстрації Сергія Якутовича, аудіоверсія Петра Бойка, вступна стаття Івана Дзюби) в Українському домі.

--- Quote ---І хоча сама пані Ліна спочатку наголошувала: «Ми зібралися тут не для ювілейних привітань, фальшивих урочистостей, квітів і подарунків, а прийшли перш за все на презентацію історичного роману», — наприкінці вона все ж таки сказала, що на цьому заході пережила і «презентацію» власного життя, а не тільки книжки.
--- End quote ---
Яка на вигляд Свобода? Ліна Костенко в Українському домі

Її слова, написані ще в шістдесятих, актуальні й сьогодні. Бо звучать вони хоч і гірко, але щиро:
 „...Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.

Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень — не з твоєї величі!

Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими.
<…>
Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.»

SS.:
Дивно, що, як зауважило вже багато критиків, Забужко в останньому романі змальовує саме Костенко якось дріб'язково неприємно.

Л.Л.:

--- Quote from: SS. on 20 April 2010, 10:35:24 ---Дивно, що, як зауважило вже багато критиків, Забужко в останньому романі змальовує саме Костенко якось дріб'язково неприємно.

--- End quote ---
До того ж, не лише в романі "Музей покинутих секретів", де принаймні прізвище поетеси не називалося, а й у монографії «Notre dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій».
І не лише вам дивно. Ось що, приміром, писав професор Києво-Могилянської академії Володимир ПАНЧЕНКО:

--- Quote ---Зізнаюся, я був дуже здивований, коли на сторінках книжки Оксани Забужко  зустрівся з цілком упередженим поглядом на поезію Ліни Костенко. Нікому не дано бути поза критикою — це так. Давно відомо й те, що «діти» в літературі завжди дуже суворі у своєму ставленні до «батьків» (вони більше шанують «дідів», які не «заважають» їх самоствердженню!). І все ж, раціональних пояснень агресивності Оксани Забужко мені бракує. І навіть не так тоді, коли вона висловлює претензії до тих чи тих творів (наприклад, щодо поеми «Берестечко», в якій Богдан виглядає як «відверто пародійний» герой), як тоді, коли доходить до нервово-«бабських» (перепрошую!) узагальнень, що літератури вже й не зовсім стосуються. Наприклад, ось таких: «Кому б же то повернувся язик бодай подумки назвати Лесю Українку «молодицею», «бабою» чи навіть «тіткою»?! А от Марка Вовчка чи Ліну Костенко — скільки завгодно!» Дивне, химерне протиставлення, аргументація якого тримається невідомо на чому!

Так само невідомо, що дало підстави О.Забужко для висновку про те, що «нативістична» (це погано? — В.П. ) Ліна Костенко «ідеально відповідає всім стереотипам матріарха «селянської нації», які асоціюються з «портретною галереєю «нативістичних» Марусь — Горпин — Катерин». Хоча яка вже там «селянськість» у тій таки «Марусі Чурай», що кваліфікується Оксаною Забужко як «знаковий для радянської доби роман»! У цьому творі якраз і присутній той духовний аристократизм, який приваблює О.Забужко у Лесі Українки.

Дивно й те, що вона жодним словом не згадала вартісне дослідження Ліни Костенко, Лесі Українці ж присвячене: «Поет, що ішов сходами гігантів» (див.: Українка Леся. Драматичні твори. — К., 1989. — СС.5-58). Тут уже можна говорити про наукову некоректність О.Забужко, тим паче, що в її монографії вулкани полемічної енергії витрачено на «горобців» (чи варто було з таким запалом «стріляти», наприклад, по старому підручнику П.Хропка для 10 класу чи хоч би й по промовах О.Гончара, який і не претендував на статус «лесезнавця», — і при цьому цілком проігнорувати ту ж таки працю Ліни Костенко, в якій драматургія Лесі Українки інтерпретована багато в чому по-новаторськи).
--- End quote ---

Моя Ліна Костенко // День. - 2008. - 19 берез.

SS.:
Апокриф від Майкла Найдана.

В кінці 1980-х, чи на початку 1990-х він зустрічав Ліну Костенко в Америці. Чи не перший її візит. І якось так сталось, що в машині, якою він віз Костенко, була і Татьяна Толстая. Поїхали, слово за слово, і Толстая дізнається, що Ліна Василівна укр поет. Толстая, вальяжно запитала щось таке чи є така мова, ачи є такі поети (це було давно, тому я так невпевнено переказую, але від суті не відхожу). 
На це Костенко без зайвого слова вчепилася Толстой в волосся.  ;D
Майкл каже: "Я чую, що за спиною бійка, заглядаю в дзеркало - справді бійка, але роблю вигляд, що нічого не чую і не бачу".
Врешті на задньому сидінні все затихло і якось вони там замирились.

Л.Л.:

--- Quote from: SS. on 25 April 2010, 21:26:24 ---На це Костенко без зайвого слова вчепилася Толстой в волосся.  ;D

--- End quote ---
;D
Майже не сумніваюся, якби на місці ЛК була ОЗ, то вчинила би так само. :)
Щодо Ліни Василівни, то чула й від п. Сверстюка про її нелегкий характер. Ось такий момент зокрема. Здається, у кучмівські часи, а може, й раніше, на якомусь важливому літературному заході за участю чи не самого Президента, Костенко, яка сиділа в перших рядах, під час виступу когось із високих посадовців голосно звернулася до Сверстюка: «Ти, Євгене, як хочеш, а я цього більше слухати не можу». Встала, змусила піднятися ще з півряда (аби пропустили її) і демонстративно вийшла.

Navigation

[0] Message Index

[#] Next page