Українська мова в Україні

[Observer]

Марта ОНУФРІВ (Торонто, Канада). Мова про мову. І не тільки про неї
Тільки факти: досвід часів гетьмана Павла Скоропадського, Ізраїль, багатомовність Швейцарії, як проблеми двомовності вирішують у Північній Америці і декілька пропозицій для України.

Коротенька замітка, погляд збоку на ситуацію, одразу викликала шквал коментарів. В країні вибори 

[Л.Л.]

Та дайте спокій. Наш народ звик на кухнях (форумах) обурюватися. Якби завтра довелося складати іспит з української, аби отримати престижну роботу, всі оті, що белькотять про нацизм, дружним натовпом пішли б на мовні курси.
Землячка, що живе в Литві, розповідала якось, що її сусідка-росіянка за двадцять років не могла вивчити литовської, а коли постало питання про роботу, осилила за півроку.

[SS.]

а в мене студенти, від яких я не сподівався слова почути українською, на іспитах так відповідали, що хотілося ставити оцінку вже за лише за їхню мову. При тому, що жорсткої вимоги до мови не було, я дозволяю і російською відповідати.

[turtle at home]

а в мене студенти, від яких я не сподівався слова почути українською, на іспитах так відповідали, що хотілося ставити оцінку вже за лише за їхню мову. При тому, що жорсткої вимоги до мови не було, я дозволяю і російською відповідати.

Дуже тішать такі "тихі перемоги". Мабуть, не без Вашої участі обійшлося  
А я от, бува, мовчу-мовчу (хто ж любить собі нерви тріпати?), а тоді таки висловлюсь там, де мають знати "мову клієнта". От у "Челентано", куди я на обід часом забігаю, дівчина мене вже впізнає і переходить на українську. А я її просто тихенько спитала: "А я до вас так часто забігаю і я до вас українською, а ви до мене "здравствуйте". Вам хіба забороняють українською відповідати?" Хоч як дивно, вона усміхнулася (!) і відтоді мене впізнає  

[Observer]

Чотири тисячі за російську мову має виплатити Віктору Таратушці МВС, бо співробітники ДАІ паплюжили державну мову
Нарешті ця історія завершилася, бо ж не вистачить у них нахабства ще апеляцію подавати. І добре, що полковник судився не з самими порушниками, а з УМВС України у Дніпропетровській області та управлінням Державтоінспекції, бо ж риба з голови гниє.
Хочуть, чи ні, а тепер їм якось потрібно буде реагувати - вчити українську самим і від підлеглих знання вимагати.

[SS.]

Такий собі мовний конфуз в Конституційному суді. Після того, як суддя перейшов на рос мову, українська журналістка поставила запитання англійською. Правда в різних виданнях дещо різіний коментар.
Українська правда (КС ДОЗВОЛИВ У ШКОЛАХ РОСІЙСЬКУ МОВУ) почула "Mister Stryzhak, why do you speak Russian in the Constitutional Court of Ukraine?", а Главред (Як Стрижака «послали» в Росію) "What do you … in russian language in ukrainian scool?"

І то, важко уявити таку ситуацію в іншій країні.   

[Л.Л.]

“Якщо ми хочемо бути вільними й незалежними, маємо дбати про консолідацію нації, бо тільки спільними зусиллями можна забезпечити свободу та незалежність. А що перш за все консолідує націю? Національна самосвідомість і мова.  <…> Для цього потрібно всіма силами чинити опір насильницькій русифікації та асиміляції. Знаменитий Макіавеллі мудро сказав: «Жоден народ не загинув від меча, але багато їх загинуло від асиміляції».”
Це цитата зі статті про державну двомовність, щоправда, йдеться в ній не про українську, а про білоруську мову. Відомий білоруський поет і перекладач Ніл Гілевич розмірковує про наслідки мовної політики в Білорусії, застерігаючи нас, українців, від повторення подібних помилок.

[Л.Л.]

На споконвічну тему – про співіснування та взаємовплив двох культур загалом і мовне питання зокрема – розмірковує у газеті «День» легендарний Іван Дзюба («Володіти можна своїм, любити можна інше»):
«На щастя для нас (і на нещастя для недругів «галичанства»), українська мова, незважаючи на сторіччя переслідувань і прямих заборон (друкарства, газет, шкіл), незважаючи на всі знущання над нею, незважаючи на обмеженість її функціонування й нині в глибоко зрусифікованій Україні, де її статус «державної» відверто фіктивний, — жила і розвивалася. Звичайно ж, вона поступається російській, що ніколи не знала утисків і обмежень, що обслуговувала й обслуговує життя величезної держави, — поступається в масштабах функціонування, у швидкості засвоєння міжнародної лексики, в обслуговуванні спеціальних технологічних сфер, у винахідливості міських арго і, звичайно ж, у багатстві блатної «фені». Але нітрохи не поступається в можливостях вираження всіх нюансів гідної людської думки, вигинів душевного життя, висот духовних поривань, сили пристрастей. Тут резерви наших мов цілком порівнянні».

Побіжно згадує п. Дзюба і про українські переклади:
«До речі, деякі твори перекладені українською раніше, ніж російською. Ось свіжий приклад: щойно видавництво «Дух і літера» видрукувало перший том підготовленого французькими філософами «Європейського словника філософій. Лексикону неперекладностей»— лексико-семантичний аналіз категорій, які не піддаються або важко піддаються адекватному перекладові. Зауважте: це перший в Європі переклад праці французьких філософів! А ви кажете...»

Дискусія на цю тему у «Дні» триватиме…

[SS.]

«Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей»

Словник із категорії must have. Супер, що таке перекладається і виходить друком.

[Observer]

Трохи детальніше: «Лексикон неперекладностей» — не просто довідник…. Дроздовський в своєму стилі  .

[SS.]

Презентація "ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЛОВНИКА ФІЛОСОФІЙ". Ось де гарно про нього говорили - очевидно, це справді подія в гуманітаристиці.

<...> як виникла французька версія Словника. Барбара Кассен звернулася до колег-філософів із проханням створити перелік слів, які вони мають потребу вживати в дужках, коли перекладають із інших мов. Адже поява таких слів в дужках є явищем досить частим і вказує на неможливість однозначних перекладів. Як правило, філософія не має точних відповідників для термінології однієї мови в інших мовах. Саме феномен «неперекладності» або «не-до-кінця-перекладності» і породив словник. Поява такого словника – це етапне явище у французькій, європейській культурі. Те, що словник перекладається на українську – свідчення зрілості українського товариства філософів та філологів. У словнику постійно використовується дванадцять мов, і тому переклад словника був викликом, із яким українці справляються досить успішно.

[SS.]

По телефону дівчина говорила українською, сказавши також, що українською мовою хоче розмовляти й на роботі. У відповідь Олена почула вимогу перейти на російську, якщо вона дійсно має намір працювати в цьому закладі. «Заради справедливості слід зауважити, що керівник не лаяла і не ображала мене», — розповіла Олена, але висловила щире здивування з приводу того, навіщо мені «ця мова». Наголосивши, що власник кав’ярні, вірменин за національністю, звик спілкуватися російською, а отже, україномовну офіціантку не зрозуміє і «не витримає», керівник поставила вимогу розмовляти на роботі російською, якою, за її словами, дівчина володіє «цілком добре». Після таких слів Олена змушена була попрощатися з цією жінкою.

Чи розуміють ці "вірмени"-власники, що самі собі шкодять. Я вже не кажу, що самі вірмени вижили, як нація, через вірність своїй мові і культурі.

історія від іншої киянки Ніни: «Моїй сестрі теж відмовили у працевлаштуванні консультантом у магазині дитячого брендового одягу, оскільки вона розмовляє українською. За словами власниці магазину, це була єдина причина відмови, оскільки всі заможні покупці, які можуть дозволити собі купувати такий одяг, розмовляють винятково російською мовою».

А тут розібратися б - вони розмовляють винятково російською, бо заможні, чи заможні, бо розмовляють винятково російською. І чи багато цих заможних не розуміють української.

Без «язика» — немає мови про роботу!  — Україна Молода. — №021 за 10.02.2011

[Observer]

А таки догралися:

Двом столичним магазинам, які відмовилися приймати на роботу кандидаток через українську мову, побили вітрини.

Націоналісти розбили вітрини магазинам, які дискримінували україномовних дівчат

[SS.]

— 48,3% жителів України розмовляють удома виключно або переважно українською, російською у сім’ї спілкуються 28% опитаних.
— Виключно українською вдома розмовляють 37,3%, тільки російською – 13,5%.
— Однаково часто російською та українською розмовляють 23,7% опитаних.

Джерело: результати опитування, проведеного Центром соціального моніторингу та Українським інститутом соціальних  досліджень імені Олександра Яременка з 24 по 28 січня

Українці вдома набагато частіше спілкуються українською, ніж російською. – Українська правда. – 3 лютого 2020.