Author Topic: Творча майстерня письменника  (Read 6106 times)

SS.

  • Veteran
  • *****
  • Posts: 706
Творча майстерня письменника
« on: 30 September 2010, 18:49:56 »
Завжди цікаво дізнатися, як працює письменник. Як створюється художній твір. Роль натхнення. Співвідношення натхнення і ремесла. Інколи письменники відкривають свої таємниці.

Так працює А. Курков:
Quote
Як багато ви працюєте?

- Поки не було дітей, я з 5 ранку до 11 писав прозу, потім перерва, потім писав статті, сценарії... Розумієте, справа в тому, що я дуже багато в поїздках. Цього року з січня по червень я був удома тільки два тижні.

У дорозі виходить більше, ніж вдома, писати. Бо я навчився їздити всюди з ноутбуком, пишу в готелях, і в потягах, і в літаках.

А коли я вже вчетверте переписував "Садівника з Очакова"... Було досить важко, тому що я хотів написати короткий роман і без політики. А мені легше писати великі і з політикою. І тому довелося багато працювати, багато змінювати, ...

То я її все літо писав, десь по 12-14 годин на день виходило. Коли я починав писати цей роман - у мене виходило по 3-4 сторінки на день, а коли я вже його дописував, у червні-липні і на початку серпня, на день виходило десь по 15-20 сторінок.

Андрій Курков: Я не бачу при владі людей, які вміють думати
« Last Edit: 30 September 2010, 18:52:42 by SS. »

chassettco

  • Novice
  • **
  • Posts: 51
Re: Творча майстерня письменника
« Reply #1 on: 02 October 2010, 03:12:07 »
Бельгійська письменниця Амелі Нотомб пише з четвертої ранку до 8 ранку.
Фредерік Беґбеде написав останній свій роман опісля перебування у в"язниці.

Critic

  • Resident
  • ****
  • Posts: 420
Re: Творча майстерня письменника
« Reply #2 on: 26 November 2010, 20:11:31 »
Творча майстерня Марини Гримич

Quote
Головне – почати. Інколи почну твір і не знаю, чим він закінчиться. Це як окреме паралельне життя.
Є в мене поняття „криза тридцятої сторінки”. Ти пишеш 30 сторінок на одному подиху, а потім робиш паузу: як далі писати?.. Не знаю, як у інших, але якщо я затримаюся на цьому довгий час, то вже ніколи роман не допишу. Якщо щодня примушу себе писати хоч півсторінки, далі воно випишеться. Це мій підхід, мої проблеми з натхненням.

– Я не програмую літературний твір… Виходить спонтанно. Іноді я задумала: він зробить те-то й те-то, пишу – а він робить зовсім інше. Мовби це не я пишу, а хтось диктує. Пишу про містику, насправді ж не містична людина: вірю, що все можна пояснити. Але цей процес… Мені соромно зізнатися, однак він відбувається якось містично. Не завжди, звичайно, – коли прописуєш якусь картину, має бути холодна голова.

Марина Гримич: „Я не геніальна письменниця, але дуже добре володію ремеслом”

SS.

  • Veteran
  • *****
  • Posts: 706
Re: Творча майстерня письменника
« Reply #3 on: 22 December 2010, 22:21:47 »
німецька письменниця угорського походження Терезія Мора:

Quote
– Чи часто перечитуєте свої твори і чи хочеться там щось виправити?
– Я ще жодного разу не перечитувала книжки, які я написала.
– Чому?
– Тому що написати книгу дуже важко, це вимагає багато сил, терпіння, зібраності, і через те нема вже бажання потім перечитувати. Можна сказати, що книжка закінчена тоді, коли виникає відчуття «це те, що я хотіла написати». Тоді немає потреби ні перечитувати, ні відредаговувати, ні перевіряти.
– Ернест Гемінгвей щодня прокидався зі сходом сонця і починав працювати над своїми творами, маючи чітко регульований графік роботи. А як пишете Ви? Маєте на це встановлений час чи все залежить від настрою?
В мене є визначений час. Удень є певний період, коли я достатньо бадьора, щоб писати. Після обіду я відчуваю себе втомленою і тоді не маю ніякої можливості для цього. Потрібно якось поєднувати викладацьку роботу з моїми творчими амбіціями, а зробити це без упорядкованого графіку було б дуже важко.

От вам і натхнення - важка щоденна праця. А може це лише у німців так? ;)

Терезія Мора: «Вбивай своїх улюбленців!»

Critic

  • Resident
  • ****
  • Posts: 420
Re: Творча майстерня письменника
« Reply #4 on: 25 December 2010, 10:53:25 »

Quote
«Как пишется стихотворение? – спрашивает он себя и отвечает: – Не могучи рассказать ощущение, поэт пытается его сравнить с чем-нибудь, как дикарь, который, чтобы сказать «горячо», говорил «как огонь», или, чтобы сказать «синий», говорил «как небо», т.е. выискивается вещь внешнего мира, которая становится как бы притягательным оттенка» – так сам Поплавский описывал непростой механизм порождения художественного слова.

Між іншим, це не той Поплавський  ;D

«Поэзия – тёмное дело»  — Л.Г. — №52 (6306) (2010-12-22)

Observer

  • User
  • ***
  • Posts: 166
брати Капранови
« Reply #5 on: 06 February 2011, 23:19:00 »
Не просто співавторство, а співавторство братів-близнюків. Ось як вони працюють разом:

Quote
Ваші книги Ви пишете разом чи доповнюєте один одного у процесі редагування?

Будь-яка книжка народжується у обговоренні між собою. І поки ми не вигадаємо її, триває процес голосного обдумування. Потім ми сідаємо до комп’ютерів – зазвичай для цього доводиться кудись поїхати, щоб решта справ не заважали творчості – і пишемо кожен свій шматочок. Потім міняємося шматочками і редагуємо їх, потім знову міняємося і редагуємо. Потім складаємо цілий твір і редагуємо його по черзі ще два-три рази. В результаті самі не можемо відрізнити, хто яке слово написав. Насправді романи створюються не на папері, а в голові, а наші голови з’єднані у одну, як би зараз сказали, мережу.

«Знищення власної книжки подібне до самогубства»  — УЛГ — №1 (33) 14 січня 2011 р.

Critic

  • Resident
  • ****
  • Posts: 420
Петро Перебийніс
« Reply #6 on: 10 March 2011, 18:27:59 »
Quote
— Що, крім аркуша паперу, потрібно Вам для того, щоби творчий процес «пішов»: читання, самота, кава, цигарки, кохана жінка поруч чи, навпаки, її відсутність (чи віддаленість), виїзд із міста в село (на дачу) тощо? Чи вибагливі Ви до умов, у яких пишете?
Для творчості мені насамперед потрібен гарний настрій. За все життя написав, може, з десяток віршів у години відчаю, горя чи біди. Пишу тільки вдома. Кави не п’ю. Не курю. Самота без коханої — не самота, а мука. Чи допомагає читання? Важко сказати. Читання — це робота. Виснажлива робота, бо ж на легке читво ніколи часу не маю. А ось велика музика — допомагає. Не під час писання, звичайно. Коли настає пора зафіксувати передумане на папері, тоді потрібна цілковита зосередженість на Слові. Нічого зайвого. Тиша. Спокій. Самота. Самота — навіть коли поруч кохана жінка. Вона не заважає. Навпаки — окрилює. Витає наді мною ангелом поезії. А виїздити кудись — немає потреби. Поезія любить рідне гніздо. Та й на дачу ми не спромоглися. Що ж до умов праці, то, як видно з усього, до них я не вибагливий. Про це й не думаєш… Вірш давно готовий. Він переповнює душу. Лишається — зафіксувати. Бери папір, бери перо. Сідай. Пиши! Бажано в чистій сорочці. Може, навіть у вишиванці. Аякже! Писання — свято.

Добре поетам - кинувся до столу, записав вірш і гуляй далі  ;D

Петро Перебийніс: «Чистий аркуш — біла пляма»  — Л.У. — №9 (5388) (3 березня 2011 р.)

Critic

  • Resident
  • ****
  • Posts: 420
Re: Творча майстерня письменника
« Reply #7 on: 04 June 2012, 06:33:11 »
Quote
— Кожен виробляє свій стиль, як уміє. Я також не виняток. Пам’ятаю, що в літературному дитинстві тривалий час займався такою операцією: коли натрапляв на вірш, який припадав до душі, то після прочитання першого рядка закривав чимось другий і намагався придумати свій варіант. Тоді порівнював свій рядок зі справжнім і аналізував, чим він гірший… Те ж саме чинив і в прозі, тільки рядки заміняв реченнями, а то й абзацами. Переконаний, що виробити свій стиль на основі перечитування виключно себе, рідного, — неможливо. Це швидше веде до літературного нарцисизму. А от тягнутися до кращих взірців??— то і є найкращий спосіб формування власного стилю.

Quote
— О якій порі доби Вам працюється найкраще?
— Коли писав вірші, був совою. А от проза — то зовсім інша річ. Вона вимагає тривалого сидіння за столом. А оскільки вночі не дуже поклацаєш на машинці, то довелося стати жайворонком. Прокидався десь о п’ятій ранку, з годину-півтори писав (щоб не розбудити ближніх) на папері, потім усідався за машинку. І до початку робочого дня вже мав сторінку-другу тексту. І так щодня.

Володимир Рутківський: «Вірю не стільки в себе, скільки у своїх героїв»  — Л.У. — № 20 (5449) 17 травня 2012 року