Перекладає з латиської, білоруської, польської та словацької мов.
Я не став би порівнювати свою перекладацьку діяльність із титанічною працею, бо ж займався нею залюбки. Для мене протягом десятків років це було гарним відпочинком від основної роботи на будівельних майданчиках чи в кріслі міністерського чиновника. І я ніколи не перекладав на замовлення чи за угодою з видавництвом, коли є узгоджені терміни, яких не можна порушити незважаючи на те, вдається переклад чи ні.
Гарне хобі.
А найважчим при перекладі я вважаю намагання повністю зберегти своєю мовою специфіку чужої, щоб читачеві було зрозуміло, що він ознайомлюється з іншою культурою, але водночас не порушувати правил своєї.
Ну, "повністю", справді, можна лише намагатися.
Найбільше клопоту було з тим, що «Кальварія» принципово відмовилася від видання книжок без оформлення дозволу на використання авторського права. На отримання такого дозволу від Латвійської аґенції авторських прав я витратив майже рік, шукаючи солідного спонсора в Латвії.
Солідне європейське видавництво «Кальварія» грає цивілізовано, а перекладач Завгородній ще в Совєтському Союзі живе, де все це робилося автоматично.
наприкінці 2009 року в Латвії вийшла в світ антологія української поезії «Вітер з України». Над нею працював чималий колектив перекладачів. Опікувався нею все той самий Рауль Чилачава. Щоправда для цього видання не було часу питатися в кожного автора права на дозвіл надрукувати його віршів, але ж ми й не привчені до такого ставлення щодо своєї творчости…
А хто ж нас має привчати? Невже ніхто з поетів ще не попрохав у латвійського вид-ва відшкодування.
Юрій Завгородній: «Для мене переклад є водночас і роботою, і задоволенням…»
