Андрій Бондарь переклав п'єсу Вільяма Шекспіра "Венеціанський купець" для постановки в театрі:
Нарешті глядачі матимуть змогу переглянути давноочікувану постановку в Молодому театрі однієї з найзагадковіших, динамічніших і захоплюючих комедій Вільяма Шекспіра про невідворотну перемогу юності й любові над злістю й жадобою. Молодий Бассаніо, що по самісінькі вуха опинився у боргах, звертається до свого приятеля – венеціанського купця Антоніо з проханням позичити йому грошей. Три тисячі дукатів хлопцю цього разу потрібні не на розваги і пиятику, а на залицяння до багатої красуні Порції. Антоніо, що й сам сидить на мілині, заспокоює друга. Він обіцяє зайняти необхідну суму у місцевого лихваря Шейлока, старого єврея, який тремтить над кожною копійкою. Шейлока ненавидить пів Венеції, але нестачі в клієнтах він не відчуває. Вексель Антоніо підписує на екзотичних умовах: за кожен день простроченого платежу йому доведеться заплатити лихвареві фунтом власного м’яса…
Вистава на дві дії по п'єсі Вільяма Шекспіра "Венеціанський купець" (http://www.molody.kiev.ua/repertoire/SATUSFAKCIYA.html)
Завжди слід розрізняти: для якої аудиторії призначено переклад. Скажімо, добрих "Гамлетів" у нас є декілька, - від давнього перекладу Михайла Старицького і до сучасного – Юрія Андруховича. Але якби я укладав шкільну антологію, то, безумовно, включав туди текст Кочура. Хоча я розумію всі принади і тексту Гребінки, і тексту Костецького. Навіть "буквалістський" переклад Віктора Вера – одного з найкультурніших наших перекладачів поміж тих, хто уникнув репресій, – теж непоганий.
Максим Стріха: Націєтворчої місії перекладу, на жаль, ще не вичерпано (http://www.theinsider.ua/art/maksim-strikha-natsiyetvorchoyi-misiyi-perekladu-na-zhal-shche-ne-vicherpano/) — theinsider.ua