Симпатичне, але з певним смутком інтерв'ю, фото абсолютно невідповідне.
Йдеться про нові переклади з Шекспіра, переклад класики, як виклик для перекладача.
— Як далеко пішли українці, у порівнянні із сусідніми країнами, в перекладах Шекспіра?
— В радянські часи їх перекладали всього кілька людей, які мешкали в Москві. Бо лише в бібліотеку імені Леніна доходила література про Шекспіра новою англійською мовою. Дуже рідко ті монографії перекладали. Переважно читали й компілювали своє. Згадані люди були шекспіро-знавцями. Писали передмови, коментарі до перекладів. Всі наступні покоління, які писали про Шекспіра російською чи українською мовою, це «похідні» від російських дослідників — О.Анікста, О.Смирнова.
"Творчі плани":
Візьміть 20-й сонет. У ньому зовсім не перекладений сьомий рядок. Він не піддається перекладу. Щоб його збагнути, потрібно бозна-скільки словесної руди перекопати. Це завдання я собі й поставила. Все криється в тих п’яти-шести словах, які цей рядок утворюють. І якщо не вкладаєшся в один рядок, починаєш думку розтягувати ще на два-три, а відтак будеш змушений і сонет розтягнути. А рядків у сонеті всього 14. Що роблять — вилучають цей такий тяжкий для розуміння рядок. Але ж вилучити і забути про нього — це гріх.
«Сонети Шекспіра діють як ліки!» — Дзеркало тижня. Україна. — №4, 03 лютого 2012
