Нарешті прочитав. Гарна книжка і переклад сподобався.
Перекладати живого автора непросто. Ще й першим у світі! Працюючи над першим томом трилогії, Дзюб не знав закінчення. Третій, останній, лише щойно вийшов японською. Отже, якщо він працює (дуже сподіваюсь!) над перекладом другого, йому вже дещо легше, бо можна підглянути в третій.
(Щось подібне було у Морозова з "Поттером", коли він мав якось перекласти ті ж самі "горокраси", поняття не маючи, що то таке, бо розшифровувалось воно в наступній книжці.)
Щодо редагування перекладу, то і тут, Фоліо, схоже не дуже цим переймається, бо і росіянізми трапляються, і не завжди синтаксис вдалий. Але, дякуючи професійності перекладача, текст читається добре.
Раптом згадка про Україну
Героїня знайомиться в барі з чоловіком, щоб переспати з ним. Чоловік, як це буває, цього ще не розуміє, вони спілкуються:
Обоє випили нову, кожне свою, порцію віскі із содовою й „Cutty Sark” з льодом. Чоловік розповів про свою маленьку яхту ... Аомаме не хотіла слухати про якусь там нікчемну яхту. Краще вже розказував би про історію створення кулькових підшипників або про розміщення корисних копалин в Україні.