автор статті намагається сформулювати перекладацьке кредо:
У принців своя стійкість, а у перекладачів — своя. Перші мають бути вірними державному обов’язку, другі – самовіддано працювати над перенесенням слова з чужої літератури в свою, не звертаючи уваги на спокуси, на політичні режими, на хвороби і втрати близьких.
Власне, про Борщевського:
Його перший переклад у «Всесвіті» вийшов 1973 року, відтоді Сергій Борщевський переклав сотні першокласних творів. Його перекладацький талант універсальний. У його доробку понад 30 п’єс, зокрема, «Дівчина з глечиком» і «Переваги від зневаги» Лопе де Веги, «Стійкий принц» і «Дама-примара» П. Кальдерона де ла Барки, «Світанкова фея» та «Дерева помирають стоячи» А. Касони, «В палаючій пітьмі» та «Нічні судді» А. Буеро Вальєхо, «Річард II» Вільяма Шекспіра. С. Борщевський – визнаний майстер поетичного перекладу.
<...>
Крім драматургії і поезії, С. Борщевський майстерно перекладає прозу. В його доробку твори перуанця М. Варгаса Льйоса, парагвайця А. Роа Бастоса, аргентинця Х. Кортасара, чилійки Ісабель Альєнде та багатьох інших письменників. С. Борщевський пишається тим фактом, що роман «Осінь патріарха» Г. Гарсіа Маркеса вийшов українською мовою раніше, ніж російською. С. Борщевський також перекладає з української мови іспанською: тут варто згадати близько двох десятків українських пісень, чимало віршів Тараса Шевченка, поеми Бориса Грінченка «Матильда Аграманте» та Бориса Олійника «Ода музиці».
Оце особливо цікаво - переклад
з української.
Стійкий принц українського перекладу