Перекладач як кочегар
Остап Сливинський поет, перекладач, літературознавець, спеціально для УП.Культура
— Перекладач – це той, хто мусить уміти мовчати, даючи можливість висловитися іншому, а мовчання в наш час – це слабкість.
— Той, хто мовчить (з необхідності чи з власного вибору), є єдиним дискримінованим у сучасному суспільстві "тотального діалогу". Це стосується і перекладача <...> його не вихоплює з темряви сценічний прожектор, бо вважається, що він є лише відлунням, повторює вже сказане. Кому це цікаво?
Тому перекладачі – переважно старанні, працьовиті самітники
— Можливо, саме з причини свого самітництва перекладачі так слабко соціально захищені, і то не лише в Україні, де слабко захищені майже всі. Їм непросто солідаризуватися, вони не надто вміють організовуватися в профспілки, які захищали б їхні інтереси перед замовниками, видавцями, авторами тощо. В Україні наразі немає не те що жодної дієвої перекладацької організації, а навіть інформаційної бази перекладачів, яка дозволила б їм принаймні знати про існування одне одного.
— Перекладач як кочегар — Остап Сливинський. (http://life.pravda.com.ua/columns/2016/10/12/218857/)— УП.Культура — 12 жовтня 2016 р.