Якість художніх перекладів

[Л.Л.]

 

Просто у них таке ставлення до читача. 
Та що "Фоліо", якщо навіть у "Всесвіті" (!) від третини до половини текстів часом жахливої якості.

От цікаво, у нас коли-небудь з цим почнуть якось боротися? Поки що враження, що ситуація лише погіршується. Може, то незабаром узагалі зникне потреба в редакторах-коректорах, а перекладати будуть лише "бездушні машини"? 

[SS.]

І в мене таке враження. Якщо в 90-х просто не видавали, то тепер, те, що видають, краще б не чіпали. Хоча надія помирає останньою, раптом це початок шляху до удосконалення. 
Абсолютно впевнений, що вони сподіваються на машинний переклад. І то - якщо масса літ-ри вже пишеться за певним "рецептом", то і перекладати її так само будуть.
 

[Л.Л.]

Як сказала одна моя колега пенсійного віку: "Єдине радує - ми до того не доживем!"  Який смайлик поставити - не знаю

[SS.]

 
Я все таки гадаю, що "живий" переклад залишиться хоча б для гурманів.
І річ не  в тім, що машина наблизиться до людських можливостей, а в тім, що люди планку опускають. Чтиво писатиметься машиною з "оператором-автором" і перекладатиметься машиною з "оператором-перекладачем".
Розповідали, що в США наклад, який не розпродується у визначений маркетологом термін, забирається з книгарень і утилізується. Вигідніше переробити як макулатуру, ніж платити податки тощо за зберігання на полицях. 
Таке ставлення: книжка - товар.

[Л.Л.]

Я все таки гадаю, що "живий" переклад залишиться хоча б для гурманів.

Це як в анекдоті ще радянських часів: "Вашу книжку прочитало четверо людей:  редактор, коректор, цензор і складальник (оператор комп. набору)".

[turtle at home]

Справді сумно, не думаю, що вид-во змагалось, щоб якнайшвидше випустити свій переклад і тому десь там наробило дурниць. З таким накладом багато не заробиш. Просто у них таке ставлення до читача.  

Я не відкидаю цієї версії повністю (щодо змагань). Згадаймо, що для того щоб український "Гаррі Потера" мав успіх, Малкович з Морозовим "гнали", аби щоразу випередити росіян. Від цього залежали продажі. Такі українські реалії.
Але титанічні зусилля Морозова з Малковичем -- це якраз приклад успішної, якщо можна так висловитися, перемоги у змаганнях. Це тому, що ці люди мали перед собою, даруйте цей пафос, вищу мету.

А ставлення до читача у деяких видавництвах... Доводилося спілкуватися із такими, що враховували в кошторисах і планах усе: папір, кількість сторінок, знаків і фарби. Ну, усе, з чого складається книжка. Але трактували ті літери (оті робачки під обкладинкою)... ну, як, скажімо, пісок у будівництві (зрештою, пісок також може бути сухий чи мокрий, і його також треба вміти класти). Тобто забували, що книгу читають. Що її розгортають і читають. Читають, що в ній написано. Так, читають. Читачі. (Я не втомила? Просто я оці слова тоді повторювала, наче наново вчилася говорити, не тільки читати.)

А що не всі видавництва можуть собі дозволити мати редакторів (я вже мовчу про належну їх кількість) - факт.

[turtle at home]

P.S. Щодо накладів, то насправді цифри, які офіційно називає видавець, далеко не завжди відповідають дійсному накладу. Знаю, що за кордоном (може, не скрізь), закон дозволяє не зазначати наклад. Раз книжка товар, то наклад - комерційна таємниця. У нас доводиться скрізь писати: 3 тис. Здогадайтеся, чому...

[SS.]

Може й було змагання, бо те, що вони пишуть дурниці у вихідних даних, зрозуміло.
А щодо видавництв, то в багатьох же фахівців бракує А видавець (тобто той, хто вкладає гроші і хоче заробити) часто не уявляє, що це за процес такий - вид-во книжок. І якщо на фарбі важче економити, то на людях (редакторах тощо) простіше. Тим більше, коли не розумієш навіщо вони потрібні.

[Л.Л.]

А що не всі видавництва можуть собі дозволити мати редакторів (я вже мовчу про належну їх кількість) - факт.

А вони їх і не хочуть тримати в штаті. Навіть в-ва, які все-таки дбають про якість їхньої продукції. Їм вигідніше наймати для виконання певної роботи "на стороні".

[SS.]

Це як в анекдоті ще радянських часів: "Вашу книжку прочитало четверо людей:  редактор, коректор, цензор і складальник (оператор комп. набору)".

Але які люди прочитали! Найкращі читачі

[SS.]

А вони їх і не хочуть тримати в штаті. Навіть в-ва, які все-таки дбають про якість їхньої продукції. Їм вигідніше наймати для виконання певної роботи "на стороні".

На Заході це вже давно так - називається "аутсорсинг". Правда там платять відповідно, що можна від замовлення до замовлення жити.

[Л.Л.]

На Заході це вже давно так - називається "аутсорсинг". Правда там платять відповідно, що можна від замовлення до замовлення жити.

Отож бо й воно.
Однак якщо заговорили про оплату, у мене "шкурне" питання. Як думаєте, яка все-таки має бути кореляція між оплатою праці перекладача і редактора? Звісно, перекладацький труд має краще оплачуватись. І все-таки... Напевно ж, не в 10-15 разів менше?

[SS.]

Редактор, в середньому, отримує 30-40% від платні перекладачу. Якщо текст зроблений погано, можна догнати до 45-50%. Правда мої відомості не про художні тексти. Але все одно, це не рази.

[Л.Л.]

Скоро вимрем, як мамонти.  Бо нам пропонують уп"ятеро менше, причому ця сума ділиться на двох з коректором.
Одне слово, краще читати чужі дисертації. І платять ліпше, і відповідальності жодної (бо їх же тепер навіть опоненти не завжди читають).
Гаразд, здається, вже пішов флуд.

[SS.]

До речі, погіршення якості худ перекладів не лише наша проблема:

У середині 1980-х я побачила, що ринок переповнений поганими перекладами

Далі Франсуаза Вільмар подає своє розуміння "поганого перекладу".
Але я не згоден з назвою - письменник, це самодостатній, оригінальний автор, перекладач - автор, але вторинний. Якщо перекладач відчуває себе письменником, він має писати власні твори. Інакше це вже буде не переклад.

Франсуаза Вільмар: «Добрий перекладач просто повинен бути письменником!»