Оксана Забужко

[SS.]

Авторка "Польових досліджень з українського сексу" нарешті дописала і видала новий роман.
"Музей покинутих секретів" матиме понад 400 сторінок і вийде у грудні у видавництві "Факт".
Про це повідомляє Газета по-українськи.

[SS.]

Таки вже книжка вийшла, наразі обговорюється сам факт виходу:
Оксана Забужко про розкіш, новий роман і гру

"Давайте усвідомимо, що роман є предметом розкоші, він є продуктом достатньо багатого суспільства. Наявність роману і великого роману сама по собі свідчить про час і про суспільство, бо для нього потрібно дуже багато попередніх соціальних умов, і література має бути професією, бо романи на колінах не пишуться," - так прокоментувала авторка появу свого масштабного епосу.

"Скромненький" обсяг у 830 сторінок 

завершується робота над першим перекладом "Музею покинутих секретів": німецьке видавництво купило права на переклад ще 3 роки тому, коли книжка не була дописана. Презентація відбудеться у жовтні 2010 року у Франкфурті.

Солідно.

[Observer]

Черговий відгук на  «Музей покинутих секретів» - Віра АГЕЄВА. Оксана Забужко в «музеї» УПА.

"це історія журналістського пошуку талановитої й амбітної Дарини Гощинської, котрій потрапляє на очі фотографія упівської боївки, «де серед п’ятьох вояків УПА» «другою справа, простоволосою, з закрученим по моді воєнних літ голлівудським валиком, навислим на чоло, стояла й ледь усміхалася просто до мене молода ясноока жінка...І вмить у Дарину «немов уступила тоді чиясь чужа воля», аби змінити її життєві плани, а в кінцевому підсумку багато чого прояснити і в її долі, її єстві. Якраз потому з відомою журналісткою та її коханим, Адріяном Ватаманюком, починають коїтися містичні речі: їм сняться чиїсь чужі сни (чи то чужа ява?), подружжя згадує й аналізує несвоє минуле."

таке враження, що Агеєва змагається із Забужко у словесній творчості:
- гарно зафалдовану тогу проповідника
- Вшниплива журналістка

[Л.Л.]

Черговий відгук на  «Музей покинутих секретів» - Віра АГЕЄВА. Оксана Забужко в «музеї» УПА.
таке враження, що Агеєва змагається із Забужко у словесній творчості:
- гарно зафалдовану тогу проповідника
- Вшниплива журналістка

Вочевидь, то мода така пішла - на еклектичні тексти. Приміром, "шпигувати" наукову термінологію якимись маловживаними діалектизмами. А "внишпливість", мабуть, у Забужко й "позичено". Принаймні, у "Польових дослідженнях..." це словечко трапляється.

[SS.]

А це завжди так з модою - у автора звучить природно, зрозуміло і не кидається у вічі, а у епігонів заважає.

З дозволу авторки я давав її роман кільком негуманітаріям різного віку та походження, й роман настільки захопив їх, що читали його залпом, ночами. Бо читали не за темами, мотивами й фабулою, а смакували текст і його мову. Забужчину мову, про яку хтось в Інтернеті жартома сказав, що вона «крутить словами, як циган сонцем. А перекладача змушує пріти»… Перекладачі у Франції жалілися, що її мова їм недосяжна.

Це чергова рецензія - Леонід Плющ: Чари з країни ОЗ. Рецензент не просто авторитетний фахівець.

Російська перекладачка роману Є. Марінічева знайшла напрочуд точний образ для «метафізичної» музики Забужко – сучасна фізична теорія-гіпотеза суперструн, за якою часопростір просякнутий найтоншими «струнами»: «торкнися однієї – відгукнуться інші». <...>

Мові роману можна присвятити цілу монографію, тому відзначу лише, що Забужчині неологізми теж не штучні, вони породжуються самою природою української мови, як її діалектизми – сюжетним часопростором роману.

[SS.]

Нарешті перша спроба некомпліментарної рецензії на "Музей покинутих секретів".

Загалом я би не ставила роман аж на таку "високу полицю" поруч із Достоєвським, Прустом, Джойсом (список можна продовжити).

Ірина Славінська. Книжки січня:..

[SS.]

О, розпочався критичний процесс Це вже цікаво.

Доктор Трепанатор сьогодні взявся за знаковий твір відомої письменниці. Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе

Характеристика чи то книжки, чи то авторки:

неуважність до інтересів читача, невміння вийти за межі власного емоційного досвіду

для того щоб прочитати новий роман Забужко, треба дуже хотіти прочитати новий роман Забужко.

Дуже влучно. 

Я відведу тебе в музей! — Друг Читача

[Л.Л.]

Угу, процессс пішов...
Проте редакція одразу ж і виправдалася:

Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе – адже авторитет письменниці є непохитним...

Роману точно не зашкодить – ні кращим, ні гіршим від того він не стане. Яким уже вдався. А щодо непохитності авторитету письменниці... хм... напевно, редакція має на увазі себе, бо чого б так впевнено заявляла?

До того ж через талановитий опис деякі з цих самих другорядних персонажів є занадто впізнаваними. Наприклад, стара поетка з рудими кучерями, по якій авторка проїжджається з суто жіночою жорстокістю, зокрема кепкуючи з віку та залишків колишнього блиску властительки чоловічих думок. Усі ми колись станемо “колишніми коханцями”, то невже хочемо, щоб про нас відгукувалися у подібному тоні?

Зрозуміло, в житті стільки яскравих типажів, і кому, як не письменнику, їх „увічнювати”. Однак завше вражало – для чого деяких героїв робити аж надто впізнаваними, не міняючи в художньому (!) творі навіть імен та роду занять персонажів? Це, мабуть, такий особливо витончений метод помсти.
Так було, зокрема, і з „Польовими дослідженнями...” Художника – героя-коханця у рідному місті довго підштрикували тим романом. Щоправда, і  він у боргу не залишився.
Отаке собі витрясання білизни перед здивованим читачем. Певно, творчі люде отримують від того кайф, чи то пак натхнення для нових творів.

[SS.]

Проте редакція одразу ж і виправдалася:

Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе – адже авторитет письменниці є непохитним...

Роману точно не зашкодить – ні кращим, ні гіршим від того він не стане. Яким уже вдався. А щодо непохитності авторитету письменниці... хм... напевно, редакція має на увазі себе, бо чого б так впевнено заявляла?

Редакція, схоже, просто хотіла "подсластить пилюлю", нє?

[Л.Л.]

Редакція, схоже, просто хотіла "подсластить пилюлю", нє?

То тра в редакції спитати. 
Утім наш народ так привчений, що скорше прочитає те, що критикують, ніж те, що хвалять...

[SS.]

Гей, хто в лісі, озовися, або Чи можна повіситися на косі?

Важка артилерія  – реакція Євгенії Кононенко на останній роман (як вона скорочує) ОЗ. І це вже показово, бо маємо JFK (John F. Kennedy), ВВП (Путін) тощо. Тобто пані Оксана, на думку Євгенії Кононенко, вже заслуговує на таке скорочення. І, мабуть, саме тому, до її (ОЗ) творчості увага особлива.

Центральна наскрізна ідея творчості ОЗ, що досягає свого апогею в «Музеї», це біологіко-шляхетна спадковість як чи не єдина запорука виживання нації.

Якщо виходити з банального, що письменник все життя пише один твір, то ось про що, на думку ЄК, все своє творче життя пише ОЗ. 

ґерґеписті бабиськи

Цікаво, як це?

Лялюська із її нешляхетною мовою, немотивованою люттю до ґерґепистої поетеси

І така, начебто іронія,

Вочевидь, багато працюючи по архівах і по закордонних будинках творчості, ОЗ зовсім відірвалася від народу, що «народній письменниці» не годиться.

переходить у звинувачення 

крадений образ <...> коса як знаряддя суїциду, запозичена в «Солодкої Дарусі» Марії Матіос

Рецензія просякнута легким роздратуванням, але голослівних звинувачень немає, все на місці.

[Л.Л.]

ґерґеписті бабиськи

Цікаво, як це?

Ґерґепистий - прикметник від слова ґерґепа - велика, незграбна; товста, неповоротка людина.

Лялюська із її нешляхетною мовою, немотивованою люттю до ґерґепистої поетеси

Надто вже ґерґеписто ОЗ ту поетесу підштрикує, якось не по-жіночому, а саме по-бабськи.
Видно, "бузинізм" - заразна хвороба, навіть шляхтянський імунітет не витримує.

Рецензія просякнута легким роздратуванням, але голослівних звинувачень немає, все на місці.

Зате коментатори статті ЄК не просто роздратовані, а роз’ятрені. Ех, не любить наше чоловіцтво талановитих жінок (ІМХО: а ОЗ таки талановита - попри всю її епатажність, "вредність", недоброзичливість). Обридли вже ці штампи про сублімацію через клімакс і самотність (їх клеять, навіть якщо літераторкам ледь за 30 і в них є сім’я). Схоже, то пишуть або колеги-заздрісники, або  ображені особисто ОЗ.  

[Critic]

Зате коментатори статті ЄК не просто роздратовані, а роз’ятрені. Ех, не любить наше чоловіцтво талановитих жінок (ІМХО: а ОЗ таки талановита 

ІМХО талановиті обидві - ОЗ і ЄК.

. Схоже, то пишуть або колеги-заздрісники, або  ображені особисто ОЗ.  

чийсь талант - вже це, для багатьох особиста образа  А коли цей талант ще такий "вредний" 

[Observer]

Чергове інтерв’ю Забужко і, як завжди, є що почитати Гарно сформульована думка -

Багато читачів не уявляють ваші твори без сексу. Секс для вас – це символ чогось життєвого?..

Я вже в багатьох інтерв’ю про це говорила: секс ще не освоєний як слід літературою, бо вона порівняно недавно його «відкрила» – Генрі Міллер ще вважався страшним скандалістом. А це ж золоте дно для літератури, бо секс – сфера людського життя, де можна за лічені хвилини дії, за яких півсторінки «роздягнути» й «висвітлити» героя до таких глибин його характеру, до яких докопатись через його життя «в одежі» забрало б добрих півсотні сторінок. Тому я ніколи не погашатиму сексуальності своїх персонажів.

О.Забужко: І скільки б не стояло за тобою Медведєвих, не можна плювати на могили замордованих у 1933-му

[chassettco]

А як вам останнє інтерв"ю письменницею, що стала вже " притчей во язицех", на сайті "Української правди" ? Сміливеньке пророцтво нашої "Касандри" про жіночий фашизм....


http://life.pravda.com.ua/interview/4ca069ea410b5/