Author Topic: Українська література в Чехії  (Read 3638 times)

Critic

  • Resident
  • ****
  • Posts: 415
Рита Кіндлерова: у нас є антинагорода за найгірший переклад.
Приємна розповідь про роботу перекладача в Чехії, поведінка української автури, погані і добрі переклади - чому такі бувають.
Quote
- Спершу я читаю, читаю і знову читаю. Бо є різниця між моїм процесом перекладання і працею перекладачів з так званих світових мов. Як єдина перекладачка з української в Чехії, яка постійно перекладає і друкується, мушу ще й обирати тексти. Якщо ви відомий перекладач, приміром, з англійської, то працюєте на замовлення видавців. Але ніхто в Чехії про українську літературу нічого не знає. Тому доводиться багато читати. Вже під час читання якось підсвідомо замислююся над тим, чи ця конкретна книжка вартувала б моїх зусиль: умовляння видавців, намагання сконтактуватися з автором.

Observer

  • User
  • ***
  • Posts: 161
Рита Кіндлерова
« Reply #1 on: 15 April 2013, 23:00:15 »
Спостереження збоку за літпроцесом в Україні:
Quote
— Не думаю, що сама українська література провінційна. Провінційно поводяться чимало письменників і майже всі українські видавці. Мене дивує (хоча воно історично зрозуміле) бажання українців мати все зразу. Зразу отримувати премії, зразу бути нобеліатами, щоб весь світ зразу читав їхні шедеври. Ні, українська література — звичайна література однієї з європейських країн.

Власне, про магію перекладу:
Quote
Недавно я перекладала оповідання Івана Франка і спостерігала — водночас із жахом і подивом, — як мої пальці самі "бігають" по клавіатурі лептопа, і з голови вибігали цілі речення чеською мовою, вже готові... Це був один із тих моментів (свого роду диво), коли автор і його перекладач якось поєднуються, і автор (хоча давно мертвий) через перекладача може сказати власними словами чужою мовою свій текст. Я тут, власне, тільки як посередник. Але треба бути до цього відкритим. Якби я самого Франка не хотіла "пустити до себе", звичайно, з цього б нічого не вийшло. Гадаю, існують якісь "магічні lay lines", які, активізуючись, можуть допомогти перекладачеві зжитися з автором чи запропонувати йому свої серце й пальці. Це, звичайно, не є якийсь спіритичний сеанс, ні, це проста відкритість до писання іншого і покора перед словом, бо на початку (і не тільки) було і є саме Слово...

Рита Кіндлерова: Переклад як виклик і як… магія  — «Дзеркало тижня. Україна» —  №14, 12 — 19 квітня 2013