"Залицяння, липень 1953-го"

[Л.Л.]

У «Залицянні» обійдемось без залицянь, себто без ліричних вступів.

1.У першому реченні Флорида через и.

2. Довгі години їзди, вікна опущені вниз…
Тут слово «вниз» явно зайве, бо «опустити» має значення «перемістити щось вниз чи нижче».

3. Вже вечір, але ще й досі тепло, вогко, як у видихаємому повітрі.
Видихаємий – стопудова російська калька. В українській мові є дієприкметник видихуваний. Однак, якщо чесно, то і це слово тут кепсько виглядає. Якесь воно грубе, не вписується в загальний лірично-лаконічний стиль. Чи не можна «видихуване повітря» замінити якимось іншим зворотом, близьким за значенням?.. 

І кому перед як поставте, будь ласка.

4. Батько в кафе, п'є молоко, три, чотири високих, налитих по вінця стакани холодного молока…
Три-чотири, бо у нас же прийнято два слова на означення приблизної кількості писати через тире. І краще, мабуть-таки, склянки, а не стакани.

5. Потім промасленою ганчіркою він різкими неправильними колами витирає геть заліпивших скло комах, залишаючи переливчастий масляний відблиск.
Заліпивший – штучно утворений дієприкметник, невластивий укр. мові. Тут, очевидно, таки потрібно вжити зворот і трішки підкоригувати речення:
Потім промасленою ганчіркою він різкими неправильними колами витирає комах, що геть заліпили скло, залишаючи на ньому переливчастий масляний відблиск.

6. І я таки засміялася, захихотіла тремтяче, з придиханням.
Українською – з придихом.

7. Худа, плоскогруда, кістляві зап'ястки, що він може взяти їх в коло, зімкнувши навкруги свої великий і вказівний пальці..
взяти їх в коло – мабуть, краще обхватити їх.

8. Моє темне волосся зібране ззаду в жирний "кінський хвіст"…
Незрозуміло, що мається на увазі під жирний – чи то товщина хвоста, чи його стан. Якщо товщина, то краще сказати «грубий …хвіст», якщо ж волосся брудне, немите, то «масткий».

9. а я витріщилася з такою, застиглою з переляку посмішкою.
Кома тут зайва. Що ж до останнього слова, то укр. мові є деяка різниця між посмішка й усмішка. То тут, мабуть-таки, усмішка.

10. Ессо (бензоколонка), Вулворт (магазин?) – візьміть ці назви в лапки.
Марка машини – шевроле, згідно з правописом, може бути й без лапок, але тоді скрізь напишіть однаково – з малої літери.

11. Ну і пряму мову слід якось виділяти – ставити тире або брати в лапки.

[SS.]

Дякую за коментарі.

Зараз порівняв з тим, що надруковано у "Всесвіті", і зрозумів, що тут виклав свій нередагований варіант. Тож, беручи до уваги ваші думки, внесу і деякі виправлення з "Всесвіту".

1.У першому реченні Флорида через и.
2. Довгі години їзди, вікна опущені вниз…
Тут слово «вниз» явно зайве, бо «опустити» має значення «перемістити щось вниз чи нижче».

Так

3. Вже вечір, але ще й досі тепло, вогко, як у видихаємому повітрі.
Видихаємий – стопудова російська калька. В українській мові є дієприкметник видихуваний. Однак, якщо чесно, то і це слово тут кепсько виглядає. Якесь воно грубе, не вписується в загальний лірично-лаконічний стиль. Чи не можна «видихуване повітря» замінити якимось іншим зворотом, близьким за значенням?.. 

стопудово
Вже вечір, але ще й досі тепло, повітря вологе, як пара з рота.

4. Батько в кафе, п'є молоко, три, чотири високих, налитих по вінця стакани холодного молока…
Три-чотири, бо у нас же прийнято два слова на означення приблизної кількості писати через тире. І краще, мабуть-таки, склянки, а не стакани.

Так, склянки.
Але "три, чотири" тут не "приблизна кількість". Це процес - "одну, дві, три, чотири". Або так - "...три, ні - чотири..."
 

5. Потім промасленою ганчіркою він різкими неправильними колами витирає геть заліпивших скло комах, залишаючи переливчастий масляний відблиск.
Заліпивший – штучно утворений дієприкметник, невластивий укр. мові. Тут, очевидно, таки потрібно вжити зворот і трішки підкоригувати речення:
Потім промасленою ганчіркою він різкими неправильними колами стирає комах, що геть заліпили скло, залишаючи на ньому переливчастий масляний відблиск.

Так. ...він різкими неправильними колами стирає комах, що заліпили скло, залишаючи на ньому переливчастий масляний відблиск

6. І я таки засміялася, захихотіла тремтяче, з придиханням.
Українською – з придихом.

ОК.

7. Худа, плоскогруда, кістляві зап'ястки, що він може взяти їх в коло, зімкнувши навкруги свої великий і вказівний пальці..
взяти їх в коло – мабуть, краще обхватити їх.

Я тут бачу, що вони такі кістляві, що їх можна навіть більше, ніж "обхватити" - взяти в кільце, не торкаючись її.

8. Моє темне волосся зібране ззаду в жирний "кінський хвіст"…
Незрозуміло, що мається на увазі під жирний – чи то товщина хвоста, чи його стан. Якщо товщина, то краще сказати «грубий …хвіст», якщо ж волосся брудне, немите, то «масткий».

масний

9. а я витріщилася з такою, застиглою з переляку посмішкою.
Кома тут зайва. Що ж до останнього слова, то укр. мові є деяка різниця між посмішка й усмішка.

Так, усмішка.

10.  Вулворт (магазин?)

магазин

11. Ну і пряму мову слід якось виділяти – ставити тире або брати в лапки.

Бачте, в англ мові також правила вимагають виділяти пряму мову, але це в цьому оповіданні вона не виділяється. Тобто це такий авторський засіб.
І коли починаєш розставляти, то відчуваєш, як втрачається динаміка. Особливо в останньому уривку:
"...тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає. "Гей, ти знаєш?.. люба?.. на тобі сидить такий летючий тарган ..."
В оригіналі тут нервове напруження, пришвидшення, вона збуджена, налякана... але коли ми ставимо КРАПКУ (відповідно до правил) все це зникає. 
 

[Л.Л.]

Але "три, чотири" тут не "приблизна кількість". Це процес - "одну, дві, три, чотири". Або так - "...три, ні - чотири..."

Якщо йдеться про процес, то оце "три, ні - чотири" справді добре. 

...якщо ж волосся брудне, немите, то «масткий».

масний

масткий = масний.
Але маєте рацію, масний є більш  уживаним словом, відповідно й більш зрозумілим.

Бачте, в англ мові також правила вимагають виділяти пряму мову, але це в цьому оповіданні вона не виділяється. Тобто це такий авторський засіб.
І коли починаєш розставляти, то відчуваєш, як втрачається динаміка. Особливо в останньому уривку:
"...тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає. "Гей, ти знаєш?.. люба?.. на тобі сидить такий летючий тарган ..."
В оригіналі тут нервове напруження, пришвидшення, вона збуджена, налякана... але коли ми ставимо КРАПКУ (відповідно до правил) все це зникає. 
 

А я пропонувала поставити крапку? Начебто лише лапки. А крапки («многоточие»), я так розумію, були й в автора… чи то вже ваше?..
Ага, іще в цьому уривку:
«…притишено-манірним голосом, немовби хоче, щоб ніхто не підслухав, нібито хтось є тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає». Не зрозуміла, чому «бо ж нікого немає», а не «але ж нікого немає»… то мало би бути чіткіше, чи я помиляюся?

[SS.]

«…притишено-манірним голосом, немовби хоче, щоб ніхто не підслухав, нібито хтось є тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає». Не зрозуміла, чому «бо ж нікого немає», а не «але ж нікого немає»… то мало би бути чіткіше, чи я помиляюся?

Редактор "Всесвіту" запропонував "хоча",  але, як на мене, "бо ж нікого немає" звучить категоричніше, без додаткових відтінків, які мають "але" і "хоча".

[Л.Л.]

«…притишено-манірним голосом, немовби хоче, щоб ніхто не підслухав, нібито хтось є тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає». Не зрозуміла, чому «бо ж нікого немає», а не «але ж нікого немає»… то мало би бути чіткіше, чи я помиляюся?

Редактор "Всесвіту" запропонував "хоча",  але, як на мене, "бо ж нікого немає" звучить категоричніше, без додаткових відтінків, які мають "але" і "хоча".

Річ у тім, що бо - причиновий сполучник, себто сполучник, який можна легко замінити тому що, через те що. Тут же бо так не заміниш. І жодного причинового зв’язку тут немає. Це протиставне сурядне речення, відповідно потрібно вживати й протиставного сполучника (але, проте, однак, та; зрештою підійде й хоча).

[SS.]

В оригіналі чудове речення:

He's saying in this low-drawling voice he wouldn't want anybody to overhear if there was anybody close enough to overhear, which there isn't, Hey y'know?—hon?–you got one of them flying roaches on you—brushing the front of my blouse, gently, the back of his oil-smeared hand—five-inch roach, the kind that bites. Uh-oh!

яке перекладено:

Він говорить таким притишено-манірним голосом, немовби хоче, щоб ніхто не підслухав, нібито хтось є тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає: «Гей, ти знаєш?.. люба?.. на тобі сидить такий летючий тарган... – обтрушує спереду мою блузку, обережно, зовнішньою стороною брудної від мастила руки... п'ятидюймовий тарган, такий, що КУСАЄТЬСЯ. Га-га-га».

Зверніть увагу - тут немає причини чи протиставлення. Принаймні я не бачу. Йдеться про if і which.
(І в дужках - дивіться як працює відсутність розділових знаків прямої мови в оригіналі і як гальмує переклад.)

[Л.Л.]

В оригіналі чудове речення:

А Uh-oh!, то часом не «ой-ой!»?
Про міру «чудовості» англ. речення мені як неспеціалісту з англ. судити важко. Однак те, що воно непросте з погляду перекладу, не сумніваюсь.

Зверніть увагу - тут немає причини чи протиставлення. Принаймні я не бачу. Йдеться про if і which.
(І в дужках - дивіться як працює відсутність розділових знаків прямої мови в оригіналі і як гальмує переклад.)

Що ж до перекладеного речення, то, на мою думку, сприйняття гальмує не так виділення прямої мови (зрештою, можна й не виділяти, хоча швидкому розумінню це не сприяє), як певна кострубатість саме оцієї частинки: «нібито хтось є тут так близько, щоб підслухати, бо ж нікого немає».
Даруйте, але цю думку підтвердили й інші. Була й пропозиція спеціаліста (перекладача):
«…немовби хоче, щоб ніхто не підслухав – якби хтось був достатньо близько, але ж нікого немає».
Мені більше додати нічого. Дякую за Вашу терплячість.

[SS.]

Ні, то я дякую за терплячість 
Згоден, речення не можна назвати цілком "літературним". А воно і не має таким бути. Це ж, начебто, враження 12-річної збуджено-наляканої дівчини. Мабуть його можна було б і зрозумілішим зробити, але вже не хочеться напружуватися - оповідання по-перекладацьки пережите і надруковане.

Uh-oh!, може в словнику і «ой-ой!». Швидше навіть якийсь вигук із жартівливим залякуванням. Мабуть я не згадав такого українською і дав йому можливість самому розрядити ситуацію. (Бо ж автор далі каже, що він регоче). 

[Л.Л.]

Мабуть його можна було б і зрозумілішим зробити, але вже не хочеться напружуватися - оповідання по-перекладацьки пережите і надруковане.

Так, звичайно. Зрештою, це була, так би мовити, неофіційна дискусія і бажання досягти якогось компромісу.