Редактор художнього перекладу

[SS.]

У перекладача роману екзотичне ім'я - Лотта Мейдз. Вихідні дані на книжці пояснили, що це колективний псевдонім - переклад роману зробили 12 перекладачок. Якщо припустити, що роман поділили на 12 рівних частин, то кожній перекладачці випало перекласти десь зо два десятка сторінок.

Від такої кількості дещо програла якість. Текст написаний мінімалістичною лаконічною мовою, але в українському перекладі не чути єдиного голосу персонажа, не видно стилю, руки автора. В кожному розділі чуємо різні кришталеві холодні голоси якихось осіб без статі.

Це говорить про те, що перекладачок сяких-таких назбираємо. Аж 12! Але бракує одного-єдиного фахового редактора, щоб зібрати все докупи. І це "Кальварія"! Що вже говорити про бідне "Фоліо".

Книжки червня: хрест і аутисти

[Л.Л.]

Незрозуміло, для чого такі експерименти взагалі. Потрібно було роман за тиждень перекласти? Чи кожній із 12-ти перекладачок треба було на шматок хліба вділити?..
У таких випадках "витягнути" текст дуже важко, майже неможливо.  Хіба що редактор (окрім того, що він фахівець знає мову оригіналу і може перед редагуванням самостійно прочитати твір для "цілісності сприйняття", та й то не гарантія...
Із власного досвіду: іноді тяжко "зібрати докупи" навіть текст одного автора (не переклад!). Якось довелося редагувати твір, який автор "добив" через кілька років після написання основної частини тексту. У нього герої мислити стали по-іншому, говорити по-іншому, а часові рамки в сюжеті - в межах кількох тижнів. І автор переробляти  нічого не хоче, він уже "перегорів". І як це  все "склеїти", редакторові  жоден фахівець не підкаже і в жодній книжці про це не прочитаєш...

[Critic]

Незрозуміло, для чого такі експерименти взагалі. Потрібно було роман за тиждень перекласти? Чи кожній із 12-ти перекладачок треба було на шматок хліба вділити?..

А може це вони так залік з перекладу отримали 

[SS.]

 Хіба що редактор (окрім того, що він фахівець знає мову оригіналу і може перед редагуванням самостійно прочитати твір для "цілісності сприйняття", та й то не гарантія...

Мабуть і наново перекласти (фактично).
Я таку "незшиваність" особливо відчув в 4-му Поттері, там, де до Морозова долучили Софію Андрухович. Різниця між частинами відчувалась, а це було лише 2 перекладача з кваліфікованими, "в темі", редакторами!

[Л.Л.]

Різниця між частинами відчувалась, а це було лише 2 перекладача з кваліфікованими, "в темі", редакторами!

А там що – ще й редакторів було кілька?..
 Якщо текст перекладало кілька людей, то хоча б редактор має бути один. У кожного перекладача свій «почерк» ( улюблені/неулюблені слівця і т. п.). Кожен редактор так само має якісь «заморочки». Тож у результаті такої "толоки" у світ виходить не цілісний переклад, а якась «клаптикова ковдра».

[SS.]

З "Поттером" ситуація цікава. Перші дві книжки редагували Малкович і Таращук,  третю - сам Малкович, решту чотири - Малкович і Негребецький. Який у них розподіл праці, можна лише гадати, але якихось очевидних недоречностей я не помітив.

[Л.Л.]

З "Поттером" ситуація цікава. Перші дві книжки редагували Малкович і Таращук,  третю - сам Малкович, решту чотири - Малкович і Негребецький. Який у них розподіл праці, можна лише гадати, але якихось очевидних недоречностей я не помітив.

Не можу судити конкретно про "Поттера", бо я його не читала. Такі "довгі" книжки читаю лише за гроші.
Та оскільки Ви написали, що відчули "незшиваність", значить - не все ідеально. І причина не лише в тому, що перекладало двоє перекладачів, а й у тому, що вичитували два редактори...
Утім рядовий читач може цієї "незшиваності" й не помітити.

[Redaktor]

Більшість теперішніх українських видавництв прагнуть економити на усьому. ПРичому знаю солідні видавництва, які відмовляются розраховуватися з перекладачами, що викоали роботу для видавництв. Не говорячи вже про економію на технічному редагуванні, художньому тощо.

[SS.]

редакторський терор — так влучно назвав перекладацьку сваволю Т.Шмігер.
 
(Т.Шмігер. Історія українського перекладознавства XX сторіччя. — К.: Смолоскип, 2009. — С. 147.)

[Observer]

Для редактора "автор помер" з моменту, коли рукопис передано до видавництва.

А найбільший наш конфлікт був через жахливий російський переклад книжок "Фройд би плакав" і "50 хвилин трави", який зі мною не узгодили. Мені хочеться плакати, коли якась людина приносить мені таку порнографію на підпис. Я кажу: не читайте це, викиньте або поміняйте в магазині на нормальний український оригінал. Там елементарне незнання української фразеології. Або мене перекладає чувак: "Хорошо посидели". Уявляєте, щоб я така жлобиха з таранькою і під водочку це сказала. Уже за це можна застрелити перекладача. Хоча це не його провина, це проблема видавця, який зі мною не узгодив переклад. Я пропонувала свого перекладача, але він просто зайняв би більше часу. Ні, жадність.

Карпа висміяла директора видавництва, який "наїзжає" на Шкляра і друкує Табачника

[Л.Л.]

А найбільший наш конфлікт був через жахливий російський переклад книжок "Фройд би плакав" і "50 хвилин трави", який зі мною не узгодили. <...> Уже за це можна застрелити перекладача. Хоча це не його провина, це проблема видавця, який зі мною не узгодив переклад.

Cпівчуваю її перекладачам. Мало того, що доводиться перекладати цю суржиково-сленгову "порнографію", так ще й тебе за це можуть застрелити

[SS.]

Мені здається, тут два питання.

1. - "Хорошо посидели" - може бути нормальним перекладом Карпи російською. Якось же потрібно вульгарність передавати. Хоча, знову ж таки, дивлячись що так переклали.

2. - з нею не узгодили переклад. А чи мали б? Це залежить від Договору з видавництвом. Не думаю, що автора можна підпускати до редагування перекладу.

[SS.]

Які якості треба мати, аби професійно здійснювати редагування перекладів? Напевно, цей фах потребує ще ґрунтовнішої кваліфікації?

Редакторів дуже мало. Ті, які добрі, вичитують тонни паперу, тому що всі до них просяться. А решта, відповідно, роблять свою "чорну справу". Це взагалі хворе місце усіх перекладачів, тому що всі мають якийсь - переважно негативний - досвід із редагуванням. Вважається, що редактор перекладу має володіти мовою оригіналу, аби можна було звіряти якісь речі. Але дуже часто це володіння не є настільки добре, тому редакція часто відбувається в бік погіршення або нерозуміння самого твору. А що стосується самої української мови - то це теж довга розмова… Часом дуже важко пояснити, що мова в літературі не мусить бути вигладжена за приписами редакторського підручника, що вона має бути живіша. Коли в переклад вносяться норми писаної літературної мови - це, часом, калічення твору з мовою його персонажів, каламбурами чи ритмом. Проте, з іншого боку, редакція необхідна, тому що, на жаль, мовна культура декого з перекладачів - не завжди найвищого рівня.

Перекладачі з німецької: Христина Назаркевич – Deutsche Welle, 01.05.2013.

[Observer]

Чого хочуть перекладачки? III фестиваль TRANSLATORIUM відповів  — Читомо. — 15.10.2019.

Хоч і не зовсім про  художній переклад Жадан жартував... але ж

«Дуже добре, що є фестиваль для перекладачів — далі треба фестиваль для редакторів. Можна навіть якийсь табір… виправну колонію», — жартує Жадан.