Крапки і їх вживання в тексті перекладу художньо-публіцистичного твору
назад, на Мої статті
back, to My Articles
Стаття написана на основі доповіді, виголошеної у вересні 2003 року на засіданні Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. проф. Ю.О.Жлуктенка (ЛНУ ім. І.Франка, кафедра контрастивної лінгвістики і перекладознавства).
Снігур С.В.
Одеська національна юридична академія
Крапки і їх вживання в тексті перекладу художньо-публіцистичного твору
В дослідженні аналізується вживання крапок в оригіналі та перекладі роману Т.Капоте «З холодним серцем», щоби у випадках невідповідності зробити висновок про те, яким чином такі зміни вплинули на надрукований переклад, і зробити спробу пояснити причини такої відмінності у кількості крапок в тексті оригіналу та перекладу.
The article deals with punctuation – namely marks of omission – in source and target belles-lettres texts. Although certain changes are possible in order to conform to the rules of Ukrainian punctuation chiefly during transformations on paragraph level, in general excessive usage of marks of omission in the text of translation corrupts the ST.
Визначимося з ключовими для дослідження поняттями.
Основні розділові знаки (крапка, кома) як в українській, так і в англійській мовах походять з давньогрецької писемної традиції (близько 200 р. до н.е.), але в подальшому своєму розвитку кожна мова виробила власні правила їх вживання. Тож, сьогодні, користуючись формально однаковими знаками, обидві мови дещо по різному мотивують і пояснюють їх вживання.
Крапку, як розділовий знак, вживали вже давні слов’яни, про що відомо із старослов’янських пам’яток. Потрібно зауважити, що багато з цих пам’яток є перекладами релігійних творів з давньогрецької, тож і розділові знаки були безпосередньо перенесені з мови оригіналу. Крапка – нижня, середня й верхня – вживалася не лише у кінці, але й в середині речення. Також вживались двокрапка і крапка з комою у значенні знака питання [8, с. 314]. В російській літературі відома пристрасть М.Карамзіна до вживання тире та трьох крапок, тож, існує думка, що саме він увів до російської графіки ці розділові знаки [9, с. 64]. «Офіційно» три крапки, як розділовий знак, були закріплені граматикою А.Востокова (1831 р.).
Кириличні азбуки української мови пропоновані до вжитку в ХІХ столітті українськими інтелектуалами, створювалися саме на основі письма спільного для більшості слов’янських народів на території царської Росії[i], тож, властиві російській писемній мові розділові знаки, були використані і в українській графіці. Можна сказати, що в сучасних українській, російській та польській мовах правила пунктуації, особливо, що стосується вживання крапок, дуже близькі [15, с. 149-150; 12, сс. 80, 155, 162; 7, с. 52].
Серед розділових знаків крапки (також три крапки [16, с. 188], многоточка (І.Нечуй-Левицький [3, с. 299-300], кілька точок І.Панькевич [3, с. 299-300], крапки, кропки, kropki – Огієнко Н. [3, с. 355]) займають доволі важливе становище. При відносній простоті у їх вживанні як в українській, так і в англійській мовах, крапки серйозно впливають на зміст висловлювання і при надуживанні можуть значно спотворити текст.
В українській мові уживання крапок здавна унормовувалося граматиками. Як, наприклад, в «Граматиці української мови Івана Нечуя-Левицького», що вийшла у 1914 році в Києві, і в якій визначається як синтаксична, так і експресивна функція цього розділового знаку: «Многоточка ставляється в тіх випадках, як хто-небудь не хоче доказати до кінця своєї мислі й перериває йіі посередині <…>. <…> Многоточку ставлять перед якимсь словом, на котре пісьменники хотять звернути увагу читальників» (Цит. зі збереженням орфографії автора за: 3, с. 299-300).
Крапки в середині речення вказують на схвильованість мови або на паузу перед важливим чи несподіваним повідомленням [16, с. 188]. Також, крапки вживаються щоб показати уривчастість, перерваність або недокінченість фрази від роздумів, хвилювань, чи зворушення [10, с. 61-62]. В питальних і окличних реченнях у таких випадках ставляться знак питання або знак оклику та дві крапки вряд. При формальному поділу речення, крапки ставляться на позначення пропуску в цитаті, коли цитата подається не повністю [15, с. 149-150].
Завдяки емоційності та багатозначності, що пов’язані із вживанням крапок, цей розділовий знак зустрічається переважно в художній літературі, на відміну від текстів наукового стилю, в яких багатозначність не має місця за визначенням [6, с. 17].
Емоційне та інформаційне навантаження крапок можна пояснити тим, що цей розділовий знак дає читачеві можливість долучитися до процесу творення, стати співавтором твору. Кожен читач, залежно від міри розуміння тексту, від власного досвіду, може розвинути обірвану, незавершену думку на свій розсуд і вже потім сам поставити кінцеву крапку.
В західноєвропейській традиції початок вживання розділових знаків пов’язується з іменем перекладача Св.Джерома (? – 419/420). Сучасна англійська пунктуація постала з праці Б. Джонсона (надрукована 1640 р.), її розвиток пов’язаний з працями Ф.Бекона. Основні принципи англійської пунктуації фактично продекларовані у виданій 1906 р. книжці Г.Фаулера та Ф. Фаулера «Королівська англійська мова»[ii], праці, яка послабила дію формальних принципів пунктуації, що призвело до того, що сьогодні «здоровий ґлузд» (”common sense”) є чи не найголовнішим критерієм для вживання розділових знаків [2, с. 85]. (Мабуть, саме тому, хоча у славнозвісній граматиці Качалової К. та Ізраілевич Е. розділовим знакам присвячено сім сторінок, але жодної з них – крапкам [5, с. 450-456].) Щоправда в Сполучених Штатах правила пунктуації дещо суворіші ніж в Британії.
У другій половині ХХ ст. в англійській мові наявні дві тенденції пунктуації – «посиленої» (overstopping, excessive) та «послабленої» (understopping, light). У якості прикладу «посиленої» пунктуації наводяться твори багатьох англійських письменників ХІХ ст. Проте, хоча в англійській мові ставлення до вживання розділових знаків досить вільне, і серед англійських лінгвістів побутує думка, що пунктуація це не наука, а мистецтво (an art) [2, с. 85], певні рекомендації щодо застосування крапок (marks of omission, BE; ellipsis, AE) на письмі існують (Див., наприклад, [20, с. 76 – 110]).
У присвяченому стилю додатку до популярного навчального словника Вебстера, говориться, що крапки свідчать про: 1) пропуск одного, чи декількох слів в межах цитованого уривку; 2) уривчасту мову під час діалогу; та 3) пропуск одного, чи декількох речень в межах цитованого уривку або слів в кінці речення. В цьому випадку, на відміну від української мови, окрім трьох крапок ставиться і кінцева крапка речення [22, с. 1522] (Див., також, [11 с. 114]).
Повідомляється, також, що в творах сучасних англійських та американських письменників тире (dash) в кінці незавершеного за смислом речення зустрічається частіше ніж крапки. Іноді автор ставить два тире, для того, щоб підкреслити, що за межами речення залишається ще багато з того, що читач повинен здогадатися самостійно [17, с. 83-84]. (Проте одразу потрібно зауважити, що подвоєне тире у досліджуваному тексті не зустрічалося.) Інші дослідники стверджують, що крапки можуть вживатися письменниками як стилістичний засіб, але часто вживаються без особливих на те причин і можуть завести читача в оману [20, с. 110].
Показовими в цьому сенсі є висловлювання Ф.Достоєвського в розмовах з коректорами та набірниками його творів: «У кожного автора свій власний стиль і тому своя власна граматика» [14, с. 142]; «...у мене немає жодної зайвої коми, лишень ті, що мають бути; прошу їх мені не додавати і у мене не забирати» [1, с. 252].
Очевидно, що якщо в англійській мові пунктуація «офіційно» є авторською, то тим важливішими є для перекладача авторські розділові знаки, тим уважніше потрібно ставитися до передачі їх у тексті перекладу. Зрозуміло, що в процесі роботи перекладач художньої літератури, з огляду на синтаксичні відмінності мов, обов’язково трансформує текст, що перекладається, відповідно до правил синтаксису саме мови перекладу. Тож перекладачеві належить розуміти передовсім яку експресивну функцію виконує цей розділовий знак в тексті оригіналу.
Роман американського письменника Трумена Капоте (1924 – 1984) «З холодним серцем» змальовує події пов’язані з жорстоким груповим вбивством, що було вчинене 15 листопада 1959 року в США, в містечку Голкомб, штат Канзас. Письменник визначив жанр в якому написана ця книга як небелетристичний роман. Роман було надруковано вже восени 1965 року в чотирьох числах популярного американського журналу «Нью-Йоркер» («The New Yorker»).
Під небелетристичним романом (також, журналістський роман) розуміємо розповідь, обсягом в книжку, про реальні події, яка записана у вигляді художнього твору [21, с. 815]. Для створення того чи іншого образу, автор користувався лише фактами, що їх йому розповіли мешканці Голкомба та інші залучені до зображуваних подій люди. Художній метод Т.Капоте порівнювали з кінокамерою, що відсторонено і точно фіксує все, що потрапляє в об’єктив. Вважалося, що письменник констатує факти, нічого не пояснюючи, і навіть не намагаючись пояснити [13]. Оскільки, за визначенням, роман є не чисто художнім, але й, до певної міри, документальним твором, то видається, що вживання автором крапок і тире в функції крапок має особливу вагу і перекладач має бути пильним щодо відповідного їх відтворення в тексті перекладу.
В деяких, особливо показових випадках вживання (чи не вживання) крапок в перекладі, в якості прикладу іншого підходу був використаний польський переклад роману [19]. Російський переклад вийшов в розділі публіцистики журналу «Иностранная литература»[iii] за кілька місяців після публікації в «Нью-Йоркері» і є значно скороченим та вельми політизованим варіантом роману, тому прикладом для цього дослідження слугувати не може. Український перекладач працював вже з окремим, дещо відмінним від журнального, виданням [18].
Під час порівняння оригіналу та українського перекладу роману кинулась у вічі завелика кількість крапок в українському тексті. Після співставлення його з оригіналом, з’ясувалося, що в тексті оригіналу крапки вживаються 67 раз, а в перекладі – 439 разів. Також, в тексті оригіналу було зареєстровано 76 випадків вживання тире у функції крапок. Таким чином, маємо 296 «зайвих» трикрапок в тексті перекладу. Зрозуміло, що такі зміни в тексті перекладу не можуть не вплинути як на ритмічну структуру, так і на естетичні характеристики тексту. До того ж в 10 випадках авторські трикрапки та тире в перекладі були або замінені крапкою, або просто зникли, і більшість таких випадків не має логічного пояснення. (Цікаво, що польський перекладач залишив тут скрізь, окрім одного випадку, авторську пунктуацію.)
Найхарактернішим прикладом цього типу переробки тексту є передостанній підрозділ роману котрий закінчується тим, що Дьюї, головний слідчий у справі, читає в газеті повідомлення про страту вбивць: «Richard Eugene Hickock and Perry Edward Smith, partners in crime, died on the gallows at the state prison early today for one of the bloodiest murders in Kansas criminal annals. Hickock, 33 years old, died first, at 12:41 A.M.; Smith, 36, died at 1:19. . .» Наступний, останній підрозділ, починається так: «Dewey had watched them die, for he had been among the twenty-odd witnesses invited to the ceremony.» [18, с. 337].
Незрозуміло чому в тексті перекладу ці багатозначні емоційні крапки, котрі служать своєрідним містком між підрозділами, замінені на нейтральну кінцеву крапку.
Також, з’ясувалося, що з тексту-джерела обсягом в 340 сторінок під час перекладу було вилучено 59 сторінок твору, що становить 17,35 % від обсягу оригіналу. Тож першим поясненням такої кількості крапок було саме вживання цього розділового знаку щоби компенсувати вилучені уривки. Але це припущення справдилося лише у 18 випадках.
Мотивованим видається, коли перекладач, для поділу загалом нетипових для українського тексту довгих абзаців на коротші, вилучає крапки в кінці одного речення, починаючи наступним новий абзац. Проте таких випадків дуже мало.
This is about all I remember when we lived in Fort Bragg (Oh! We kids used to jump from a hay-loft, holding an umbrella, onto a pile of hay on the ground). . . . My next recollection is several years later when we were living in Calif.? Nevada? [18, с. 274]
Оце майже все, що я пригадую про життя у Форт-Бреггу. (Ага, ще ми, малеча, стрибали з парасолею з повітки на купу сіна).
Дальший спомин – уже десь за кілька років, коли ми жили в Каліфорнії... чи то в Неваді? [4, c. 217]
Проте не лише український перекладач змінює на власний розсуд розділові знаки
Пері виконує власну баладу про папуг, в оригіналі вона незавершена – недоспівана, а може й недописана.
I see them fly, I hear them high,
Singing parrots bringing April spring… [18, с. 16]
Український переклад:
Я чую їх пісню – співають папуги,
Співають папуги – віщують весну. [4, c. 18]
Польський перекладач також вирішив закінчити куплет, але знаком запитання.
Cyzś ty słyszal, boży świecie,
Śpiew, co wznosi się nad nami? [19 с. 29]
У наступному прикладі добре видно як зміна розташування крапок в межах коротенького уривку змінює смисл. В оригіналі Пері милується собою, тим як його зустрічали, в українському тексті відчувається смуток через закінчення служби.
Big write up, picture in paper, paid trip to Alaska by air, all the trimmings. . . . I finished my army service in Ft. Lewis, Washington. [18, с. 276]
<…> мені влаштували урочисту зустріч: безкоштовно приставили туди літаком, написали про мене в газеті, навіть фото надрукували. Військову службу я закінчив у Форт-Люїсі, штат Вашингтон...[4, c. 217]
Особливої уваги заслуговують «групові» заміни розділових знаків. Розглянемо ті з них, де якнайбільше розділових знаків змінено в якнайменшому за обсягом уривку.
Там, де Дік готуючись до вбивства діловито перераховує можливих жертв, український переклад надає читачу можливість жахнутися холоднокровністю злочинця:
Eventually, he said, “Christ, how the hell should I know?”
“You damn well better.”
Dick tried. “There’s him. Her. The kid and the girl. And maybe the other two. But it’s Saturday. They might have guests. Let’s count on eight, or even twelve. [18, с. 37]
– А звідки мені, в біса, знати?
– Кому ж би ще знати, як не тобі.
Дік почав міркувати вголос:
– Ну, він сам... Вона... Хлопець і дівчина... Можливо ще дві інші дочки... Але ж сьогодні субота. У них можуть бути гості... Отже, вважаймо, чоловік вісім. Чи навіть дванадцять... [4, c. 33]
Детектив Най відповідно до авторської характеристики гарячкуватий, йому нелегко тримати себе в руках; язик в нього гострий і відвертий [18, с. 220]. Він розмовляє короткими енергійними фразами які в перекладі розтягуються вже на рівні складів, а вживання шести трикрапок в перекладі замість ком і крапок оригіналу, позбавляють його слова впевненості, перетворюють їх на запрошення до роздумів.
Yet Nye was not convinced: “The whole setup has that robbery smell. What about Clutter’s wallet? Someone left it open and empty on Clutter’s bed–I don’t think it was the owner. And Nancy’s purse. The purse was lying on the kitchen floor. How did it get there? Yes, and not a dime in the house. Well–two dollars. we found two dollars in an envelope on Nancy’s desk. <…> wonder.” [18, с. 86-7]
І все ж Най стояв на своєму:
– Уся обстава показує на пограбування. Пригадуєте Клатерів портфелик? Хтось покинув його розкритий на ліжку – не думаю, що сам господар... А гаманець Ненсі? Він лежав на підлозі в кухні. Як він там опинився?.. А те, що в домі не було ані цента? О, пробачте – два долари. Ми знайшли їх у конверті на письмовому столі Ненсі... <…> Не знаю, не знаю... [4, c. 74-5]
Схвильована візитом слідчого, сестра Пері, в оригіналі, гортає альбом з фотографіями, в перекладі – розглядає. Таким чином вона стає сентиментальною, хоча насправді просто боїться брата як лиху людину, та як втілення нещасливої долі їхньої сім’ї.
There was “Perry, Dad, and their Husky Dog,” “Perry and Dad Panning for Gold,” “Perry Bear-Hunting in Alaska.” [18, с. 86-7]
<…> ці знімки з наклеєними внизу підписами також були в альбомі. «Пері й тато із собакою лайкою»... «Пері й тато промивають золото»... «Пері на ведмежому полюванні. Аляска»... [4, c. 146]
В оригіналі Дік не хвилюється коли розповідає про свою колишню сім'ю, дружину, котра розлучилася з ним, коли він був у в’язниці відбуваючи покарання за раніший злочин.
But I was nuts about Carol. Still am. There’s a real princess. Only – see, we had three kids. Boys. And we were too young to have three kids. Maybe if we hadn’t got so deep into debt. If I could’ve earned extra money. I tried. [18, с. 218]
Та я ж за Керол аж гопки скакав. І досі заспокоїтися не можу. Вона чисто мов принцеса. Але ж... троє дітей. Хлопчики. Зарано нам було мати трьох. Може якби ми не залізли в борги... якби я міг більше заробляти... Я пробував... [4, c. 170]
А трикрапку в українському тексті після слова запізно в кінці підрозділа за банальністю можна порівняти лише з римою „кров – любов”.
And suddenly he saw the truth: It was Perry he ought to have silenced. On a mountain road in Mexico. Or while walking across the Mojave. Why had it never occurred to him until now? For now, now was much too late. [18, с. 228]
І раптом Дік збагнув: Пері – ось кого треба було знешкодити! Десь на гірській дорозі в Мексиці. Чи в пустелі Мохаве. І як він не втямив цього раніше? А тепер уже запізно... [4, c. 179]
На відміну від оригіналу в якому пропонується перелік наїдків, в українському тексті смакування, запрошення слухача, а за ним і читача, уявити їх. Польський перекладач також не втримався від спокуси драматизувати уривок, замінивши три вихідні крапки на два знаки оклику.
You never imagined so much food. Oysters. Turkeys. Hot dogs. [18, с. 93]
Ти й уявити собі не можеш усього того їства. Устриці... Смажені індички... Сосиски... [4, c. 81]
Nawet nie potrafiłbyś sobie wyobrazić tej iłości jedzenia! Ostrygi. Indyki! Hot dogi. [19, с. 123]
Таким чином можна зробити певні висновки. На відміну від оригіналу, де розділовий знак крапки вживається 67 разів і тире у функції крапок 76, в тексті перекладу зареєстровано 439 випадків вживання цього розділового знаку. Трикрапкою замінялися коми, тире, знаки питання та оклику. Найбільше – 221 випадок – на трикрапку замінялися кінцеві крапки. Певна кількість таких замін була спричинена синтаксичними трансформаціями, переважно при подрібненні невластивих українському тексту довгих англійських абзаців. Проте значно більшу частину таких замін можна вважати невиправданою і такою, що позбавила переклад властивих оригіналу ритмічності, чіткості у викладенні думок. Образи практично всіх персонажів викривлені в бік сентименталізації, що позбавляє їх індивідуальності, події драматизовані.
1. Александров М.А. Ф.М.Достоевский в воспоминаниях типографского наборщика в 1872-81 гг. // Достоевский Ф.М. в воспоминаниях современников. В 2-х т. Т.2 – М.: Худож. лит., 1990.
2. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. – М.: Высш. шк., 1984.
3. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. – Львів: Світ, 1993.
4. Капоте Т. З холодним серцем. – К.: Молодь, 1970.
5. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. – М.: Юнвес Лист, 2000.
6. Кошевая И.Г. Пунктуация в тексте (На материале англ. языка.) // Иностранные языки в школе. – 1984. – № 1.
7. Кротовская Я.А., Кашкуревич Л.Г. Учебник польского языка для институтов и факультетов иностранных языков. – М.: Высш. шк., 1987.
8. Купчинський О.А. Церковнослов’янська мова. В кн.: Записки „Перекладацької майстерні 2000-2001”. – Т. 3. – ЛНУ ім. І.Франка. – Львів, 2002.
9. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988.
10. Пархоменко О.М. Українська мова. Частина 2. Синтаксис. – К.: Рад. школа, 1967.
11. Прошина З.Г. Теория перевода. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2002.
12. Розенталь Д.Э. Справочник по правописанию и литературной правке. – М.: Книга, 1985.
13. Стрельников Б. Американская трагедия // Иностранная литература. – 1966. – № 4.
14. Тимофеева В.В. Год работы с знаменитым писателем // Достоевский Ф.М. в воспоминаниях современников. В 2-х т. Т.2 – М.: Худож. лит., 1990.
15. Український правопис. – К.: Наук. думка, 2000.
16. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1997.
17. Яо Э.А. Употребление знаков препинания в современном английском языке // Иностранные языки в школе. – 1988. – № 1.
18. Capote. T. In Cold Blood. – Random House. N.Y., 1966.
19. Capote. T. Z zimną krwią. Przełoźył Krzysztof Filip Rudolf. – Dom wydawniczy Rebis, Poznań, 2001.
20. Metcalfe J.E., Astle C. Correct English. – Clarion, England, 1995.
21. Merriam-Webster’s Encyclopedia of Literature. – Springfield, Massachusetts: Merriam-Webster Inc. Publishing, 1995.
22. Webster’s New Collegiate Dictionary. – Springfield, Massachusetts USA, 1978.
-----------------------------------------------------
[i] Фактично на основі «амстердамської», або «громадянської» азбуки розробленої в 1699 р. І.Копієвичем за дорученням Петра І, котрий і затвердив її 1710 року.
[ii] H.W.Fowler, F.G.Fowler. The King's English.
[iii] Капоте Т. Обыкновенное убийство // Иностранная литература. – 1966. – №№ 2–4. Повний переклад роману вийшов 2001 р. в кн.: – Капоте Т. Хладнокровное убийство. – М.: Б.С.Г.-ПРЕСС, НФ «Пушкинская библиотека», 2001. – 473 с.
