„Карний” vs „кримінальний” або до впорядкування національної правничої термінології
назад, на Мої статті
back, to My Articles
// Проблеми української термінології. Збірник наукових праць — Львів: Ліга–Прес, 2004. — С. 199-202.
Оформлення відповідно до вимог видавця.
УДК 811.161.2’25:34
Снігур C.
Одеська національна юридична академія
«Карний» vs «кримінальний», або До упорядкування національної правничої термінології
© Снігур C., 2004.
У статті йдеться про паралельне вживання в сучасній українській мові термінологічного дублета «карний» — «кримінальний». Вживання обох лексем досліджується на матеріалі нефахових текстів на правничі теми, надрукованих в періодиці. Пропонується на означення злочинності, протиправності діяння учиненого проти життя і майна вживати термін «кримінальний», а на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням таких злочинів — «карний».
The purpose of this paper is to show that policemy of Ukrainian legal term «кримінальний» goes against the basic definition of a term and to prove that another word «карний» which came back in the early 1990-s should be used together with «кримінальний».
Однією з найголовніших ознак незалежної держави є вільне і безперешкодне вживання державної мови, особливо в навчальних закладах, урядових установах, армії, правоохоронних органах, судочинстві, діловодстві. Проте і досі ці сфери функціонування української мови потерпають від деструктивного впливу чужих мов, переважно російської й англійської. Особливо важливо українізувати правничу термінологію, тому що правові відносини охоплюють значну частину повсякденного життя.
Офіційною мовою законів Російської імперії була російська, цей її статус було закріплено на законодавчому рівні [14, 49], за часів СССР російська також була мовою судочинства для всієї країни. Тому правні акти УССР були переважно перекладами з російської, що призвело до штучності багатьох термінів і термінологічних конструкцій [2, 88]. Лінгвісти і правники звертають увагу на недосконалість мови сучасного українського права, зокрема Конституції України [2, 88; 6, с. 49-56; 10, с. 11].
В науковій літературі підкреслюється особливий статус і консервативність мови правників і правничої термінології [14, с. 51-53; 15, с. 374; 16, с. 662], що часом призводить до нерозуміння правників широким загалом. Висловлюється думка, що радикально змінювати правничу термінологію найдоцільніше під час серйозних суспільних зрушень. Видається, що саме можливість самостійного розвитку української правничої думки в незалежній державі і стрімке розширення співпраці з іноземними правниками є доброю нагодою для глибинної реорганізації національної правничої термінології. Час переходити від інвентаризації правничої термінології шляхом укладання нових словників до українізації мови правників. Однією із перших ластівок таких змін є запровадження нещодавно в правничу практику нового терміна правочин на означення договору.
В сучасній українській правовій мові існує термін кримінальний, котрий вживається в багатьох термінологічних сполученнях на означення злочинності, протиправності діяння учиненого проти життя і майна і, разом з цим, на означення, осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням таких злочинів[i].
Проте поруч із ним в різних текстах, серед них фахові, або, створені фаховими правниками [5; 9; 13], досить часто зустрічається його термінологічний дублет карний. Ця лексема вживається в художній та перекладній літературі [Детальніше див. 12, с. 75-76]. Термінологічний дублет карний подається (окремо від кримінальний) у перекладних словниках[ii]. Останнім часом карний звучить також в офіційному вжитку[iii].
Оскільки серед основних вимог до терміна є однозначність [4, с. 12; 14, с. 60] і незалежність від контексту [7, с. 18, 21], то вживання терміна кримінальний на означення і злодія, і того, хто з цим злодієм бореться, видається хибним.
Завдання даної розвідки полягає в тому, щоб дослідити вживання термінологічних словосполучень карний + N і кримінальний + N, зробити спробу розмежувати їх відповідно до значення і зробити пропозиції щодо упорядкування їхнього вживання.
Дослідження проведено на матеріалі статей на правову тематику, надрукованих в українських газетах (в дужках подається скорочена назва видання): Столиця (Ст), Українське слово (УС), Хрещатик (Х) — Київ; Експрес (Е), Львівська газета (ЛГ), — Львів; україномовних, переважно перекладних (з російськомовного оригіналу) — Дзеркало тижня (ДТ), День (Д) — Київ; двомовної газети Слово (Сл) — Одеса за період з 1997 року.
с. 199
Публіцистичний стиль був вибраний тому, що «публіцистика покликана висвітлювати різноманітні громадські проблеми» [8, 463] для чого в ній часто використовуються правничі терміни. Автори і особливо перекладачі, котрі працюють над текстами цього жанру, не скуті мовними обмеженнями професійного правника, часто за об’єктивних причин перебувають у цейтноті, що мобілізує мовні резерви і допомагає інтуїтивно підбирати найстисліше формулювання, найвлучніше слово. До того ж, сьогодні, саме публіцистика є одним із найпотужніших чинників розвитку літературної та офіційної української мови.
Приклади, знайдені в названих періодичних виданнях, поділено на чотири групи і подано відповідно до кількості знайдених одиниць.
- Кримінальний — на означення злочинності, протиправних діянь учинених проти життя і майна, 25 одиниць (Таблиця 1).
- Кримінальний — на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна, 9 одиниць (Таблиця 2).
- Кримінальний — приклади, значення яких залежить від контексту, 7 одиниць (Таблиця 3).
- Карний — зареєстровані приклади ЛИШЕНЬ на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна, 9 одиниць (Таблиця 4).
Таблиця 1
|
Кримінальний Зареєстровані приклади на означення злочинності, протиправних діянь учинених проти життя і майна |
||
|
авторитет (ДТ 12.06.04) |
На означення осіб, організацій злочинної спрямованості
|
|
|
аборт (Д, №17, 1998) |
На означення злочинних діянь |
|
|
історія (Е, 22-23.06.04) |
На означення подій злочинного характеру |
|
|
(економічний) базис(Д, №199, 1997) |
Інші приклади |
|
Відносно велика кількість прикладів цього типу пояснюється, по-перше, простим і поширеним способом творенням – кримінальний + N, по-друге, необмеженою кількістю понять, що можуть бути залучені до зображення злочинності та її проявів[iv].
Таблиця 2
|
Кримінальний Зареєстровані приклади на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна. |
||
|
відділ (поліції) (ДТ, 26.06.04) |
На означення осіб, організацій правової спрямованості |
|
|
провадження (ДТ, 23.06.04) |
На означення правових дій |
|
с. 200
Відносно незначна кількість прикладів цього типу пояснюється обмеженим числом понять, що вживаються в цій галузі права для зображення саме правників, організацій правової спрямованості та правових дій.
Таблиця 3
|
Кримінальний (зареєстровані приклади, значення яких залежить від контексту) |
На означення: |
|
|
Злочинності, протиправності діянь учинених проти життя і майна |
осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна |
|
|
апокаліпсис (Д, №144, 1998) |
через дії злочинців |
через дії правоохоронців |
|
жаргон (Д, 06.02.2004) |
злодіїв |
працівників правоохоронних органів |
|
закон (ДТ, 12.06.04) |
злодійський |
правовий акт |
|
переслідування (ДТ, 23.06.04) |
незаконне, злочинне |
законне, правоохоронни-ми органами |
|
пригода (Е, 20-27.03.03) |
злочинна дія |
що потребує розслідування |
|
структура (ДТ, 23.06.04) |
злочинного спрямування |
в правоохоронних органах |
|
терор (Д, 07.12.1999) |
з боку злочинців |
з боку правоохоронних органів |
Приклади з цієї таблиці ілюструють чи не основну ваду терміна кримінальний — його залежність від контексту. Поруч з лексемами загальнолітературної мови апокаліпсис, жаргон, пригода, структура, терор, двозначними стають і правничі терміни закон, переслідування.
Таблиця 4
|
Карний Зареєстровані приклади ЛИШЕНЬ на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна. |
||
|
в’язень (УС, 2-8.06.04) |
На означення осіб, організацій правової спрямованості |
|
|
судочинство |
На означення правових дій |
|
|
злочин (ДТ, 5.06.04) |
Інші правові терміни |
|
Термінологічні словосполучення цієї групи характеризуються однозначністю, незалежністю від контексту.
Варто зазначити, що в змаганні карний — кримінальний, за кількістю вживань, очевидна перевага терміна кримінальний, який вживається і правниками, і нефахівцями.
Проте наступний приклад, як видається, є важливим для проблеми, що розглядається. В газеті[v] подається цитата міністра юстиції, де він з посиланням на відповідний Інтернет-ресурс, зокрема, каже: «Я взагалі не можу стверджувати, що в нас є катування. Це — карний злочин». Проте в оригіналі міністр говорить: «Це — кримінальний злочин»[vi]. Перекладач працював з російськомовною версією газети і, перекладаючи, вибрав питоме українське слово карний, замість його запозиченого відповідника, що свідчить не так про помилку перекладача, як про природність вжитого ним терміна.
Даниленко стверджує, що на початковій стадії створення науки, на означення одного й того ж поняття, в мові можуть вживатися навіть декілька запозичень, і вже з подальшим розвитком створюється питоме, рівнозначне за значенням слово [3, 74]. Виглядає, що історія стосунків термінів, що розглядаються, ілюструє історію такого розвитку.
Термін кримінальний, як повідомляє Артикуца, з’явився в мові українських правників вже на початку XVIII ст., і, разом з багатьма іншими термінами латинського походження, суттєво збагатив загальний термінологічний фонд [1, 99-100]. Лексема карний належить до загальнослов’янського словникового запасу і, за свідченням Сербенської, в українській мові з ХІХ ст. спостерігається паралельне вживання термінів карний і кримінальний [11, с. 156-158].
В ухваленому за Центральної Ради законопроекті про Генеральний суд (1917 р.) йшлося про «три департаменти: цивільний, карний і адміністративний» [5, с. 57; 9, с. 326]. В подальшому, за гетьманської держави, цей закон було скасовано, натомість, створювався Державний Сенат, який поділявся на Генеральні Суди: Адміністративний, Цивільний і Карний (1918 р.) [5, с. 76; 9, с. 353]. Проте за Української СРР, створюється Кримінальний кодекс (1922 р.) і Кримінально-процесуальний кодекс (1922 р.) [5, с. 191; 9, с. 353].
с. 201
Виглядає так, що заміна термінології мала порушити тяглість української правничої думки, відмежувати її від короткої історії змагань за незалежність. І вже після 2-ї Світової війни «в офіційних документах остаточно закріпився термін кримінальний» [11, с. 158], тож в словнику 1983 року випуску лексема карний відсутня[vii]. Проте з поверненням української державності лексема карний повертається до правничої літератури і фахових словників[viii].
Тож, підсумовуючи сказане, виглядає доцільним, з метою уникнути двозначності і залежності від контексту, на означення злочинності, протиправності діяння учиненого проти життя і майна вживати термін кримінальний, а на означення осіб, дій, тощо, пов’язаних із розслідуванням і покаранням таких злочинів — термін карний.
1. Артикуца Н.В. Перший кодекс українського права // Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження. — К.: 1998; 2. Головатий С., Зайцев Ю., Усенко І. Правнича термінологія і державотворчий процес // Укр. Право. — 1995. — № 1 (2). — С. 88–91; 3. Даниленко В.П. Русская терминология: опыт лингвистического описания. М.: 1977; 4. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. — К.: Вид. Дім «КМ Academia», 2000; 5. Історія держави і права України. Частина 2. / За ред. А.Й.Рогожина. — К.: Ін Юре. — 1996; 6. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «я». — К.: Видавничий центр «Академія», 2001; 7. Квитко И.С. Термин в научном документе. — Львов, 1976; 8. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001; 9. Музиченко П.П. Історія держави і права України. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1999; 10. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. — К.: Либідь; 1999. 11. Сербенська О.А. Розвиток української юридичної термінології після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Дисертація на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук. — Львів, 1965; 12. Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології. – Львів: Львівська політехніка, 2003, № 490. — С. 71–75.; 13. Юридична енциклопедія: в 6 т. — К. «Укр. енцикл.», 2001. — Т. 3; 14. Язык закона / Под ред. А.С.Пиголкина. — М.: Юрид. лит., 1990; 15. Crystal, D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. — Cambridge University Press, 2003; 16. Garner B.A. A Dictionary of Modern Legal Usage. — Oxford University Press, 2001.
[i] Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003.
[ii] Карабан В.І. Українсько-англійський юридичний словник. — Вінниця, Нова книга, 2003; Мисик Л.В. Українсько-англійський словник правничої термінології. — К.: Юрінком Інтер, 1999.
[iii] «Міліція діє відповідно до карного кодексу» — З виступу в.о. міністра внутрішніх справ у Верховній раді, 20.04.04; «Генпрокуратура Грузії збирається порушити карну справу проти Руслана Абашидзе» — Перша програма радіо, новини, 5 і 6.07.04.
[iv] До цього можна додати похідні слова зі значенням злочинності — криміналітет (ДТ, 12.06.04), криміналізований (податок) (УС, 16-22.06.04), кримінал (склад злочину) (ДТ, 12.06.04).
[v] ДТ, 29.5.04.
[vi] Україна кримінальна — Інтернет ресурс: http://www.cripo.com.ua/?sect_id=2&aid=1908
[vii] Юридичний словник. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1983.
[viii] Юридичні терміни. Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2003.
с. 202
