Озвучено декілька проблем юр перекладу:
"одними з головних аргументів опонентів ратифікації документа були його нечитабельність та технократичність. Ні для кого не секрет, що Євросоюз виробив і активно використовує свій багатомовний арго, безмежно далекий від мов Шекспіра, Бальзака, Гете чи Міцкевича. Складність і заплутаність мови договорів ЄС робить їх важкодоступними навіть для фахівців, котрі вільно володіють однією з офіційних мов Європейського Союзу.
об'єктивно важкий текст оригіналу, далекий від того літературного, якому навчають у переважній більшості укр вишів.
Також роботу істотно ускладнювала нерозвиненість української правничої термінології, що часто-густо залишається неоковирною (а подеколи й помилковою по суті) калькою з російських «мовних лекал».
До того, що юристи мають свій профжаргон, він ще й базований на російській мові і на кальках з неї. Все це звучить зовсім не по-українському.
Та хоч би там як, ми досягнули поставленої мети: переклад Лісабонського договору наразі є максимально точним, він повністю вивірений за кількома мовними версіями, що мають статус «автентичних» в ЄС, але воднораз він є, якщо так можна сказати, максимально українським. Пояснимо останнє твердження. Якщо ми опинялися перед дилемою: вдатися до більш-менш усталеної в бюрократичному українському суржику конструкції — чи віддати перевагу незвичному, але цілком виправданому, під змістовим, етимологічним та стилістичним кутами зору, українському вислову, ми обирали останнє.
а тут два аспекти. Дуже важливий - погодження з іншими, сподіваюсь офіційними, версіями.
І спроба українізації юридичної мови - геть від юридичного суржику.
Зазвичай текст стає зрозумілим якнайбільшому колу читачів, але юристи таке не люблять і не приймають. Мабуть саме тому цей переклад ніхто і не друкує - на це скаржаться автори.
Чи матиме Україна Лісабонський договір українською?
