Юрій Андрухович

[chassettco]

На зустрічі у Літературному клубі що у Парижі (модераторка зустрічі Окасна Мізерак)  з українськими читачами у січні минулого року пан Андрухович невельми охоче вів балак про свою літературну діяльність. Це була зустріч промоція французького перекладу "Дванадцять обручів", що його здійснила Ірина Дмитришин. А загалом у книгарнях трафився мені хіба один єдиний екземпляр цього твору та й на тім крапка.  А от інша перекладачка Марія Маланчук, що зробила переклад "Московіади" казала, що важко перекладати Андруховича, особливо українські реалії, якщо вони ще й "присмачені" моцним слівцем.

[SS.]

Добру художню літературу, в принципі, перекладати важко. Так само, важко перекладати будь-чиї реалії.  Але не бачу аж таких проблем в перекладі українського "моцного слівця" англійською чи французькою мовами. А перекладачці, щоб вона знала, що це таке, важка для перекладу українська проза, потрібно було порадити перекласти зо дві сторінки з Забужко. 

[SS.]

A reading with Ukrainian poet and novelist Yuri Andrukhovych

Аудіо запис майже двогодинної зустрічі Андруховича з охочими в Колумбійському університеті під загальною назвою Werwolf Sutra. Андрухович розповідає про співпрацю з "Мертвим півнем", читає з "Московіади", "Перверзії", відповідає на питання аудиторії.  

Його виступ супроводжується чудовим перекладом англійською.

[SS.]

Багато було розмов на цю тему

Український літературний простір свого часу сколихнула інформація про те, що Юрій Андрухович відмовився від Шевченківської премії – одні захоплювалися таким кроком, інші скептично посміхалися. Однак Шевченківський комітет – це вам не Шведська академія, наші люди не в тім’я биті. Саме тому до комплекту документів, що подаються номінантами, обов’язково входить лист про те, що автор погоджується прийняти премію. Щоб не пробували прославитися за її рахунок, і щоб чиновники не отримали по голові зверху – премію все-таки вручає Президент, а з ним жартувати не варто.

тобто Андрухович відмовився не від премії, а від висування на неї.

Дають – бери? Як Толстой, Бажан та Андрухович відмовлялися від премій

[Critic]

«Лексикон інтимних міст» - це 111 історій про 111 міст, книжку представлять 11 числа 11 місяця (листопада) 11 -го року (третього тисячоліття).
Маркетологи не сплять! 

Нова книга Андруховича буде і в електронному форматі — ZAXID.NET

[SS.]

Свіженьке інтерв'ю, підготовка до презентації нової книжки.

- Якби ви формували "футбольну команду" українських письменників (за умови, що туди можуть потрапити і жінки, і чоловіки), то кого би покликали в основний склад?

- Оксану Забужко - в центр нападу (сміється)! Всі інші гравці плавно пересуваються полем, з'являючись на різних позиціях і демонструючи тотальний футбол. Жіночу компоненту збірної мали б доповнити Ірена Карпа, Таня Малярчук та Марія Матіос. Чоловічу - Іздрик, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Степан Процюк, Євген Баран, Олександр Алієв і Андрій Шевченко.

Останніх двох слід було б терміново видати, щоб і вони вважалися письменниками. З такою збірною ми всім накидаємо по саму зав'язку. Але за умови, що головним тренером буду я (сміється).

- Чула, ви змінили назву книжки - замість "Лексикону інтимних місць" вона тепер називається "Лексикон інтимних міст". Чим слово "місце" не догодило?

- Лише фонетикою. Тобто я на мить уявив собі оте "СЦЬ" такими от великими літерами на обкладинці. Й подумав, що краще пожертвувати каламбуром з "інтимними місцями", ніж допустити оте, даруйте на слові, "сцяння".

- Ця збірка - це все ж таки більше схоже на нехудожню прозу. Чи я помиляюся?

- Я коли пишу, не надто застановляюся над тим, чи в мене з цього буде художня проза, чи нехудожня. Я пишу, бо затягує. Й хочеться писати. Але як це можливо, щоб у мене - і нехудожня? Художня, ще й яка. Високохудожня, я сказав би (сміється). Якщо ви після виходу книжки раптом вирішите підрахувати в ній загальну кількість, наприклад, метафор, то жахнетеся - їх буде там безліч.

- Чому не роман написали? Адже сьогодні в Україні саме роман виглядає на найбільш комерційно успішним жанром.

- Та мені не йдеться про комерційний успіх. Я ж не комерсант, а письменник усе-таки. І що таке взагалі комерційний успіх письменника в нашій країні? З іншого боку - хто його знає, може, це насправді все-таки роман? Роман у прихованій формі. Я не проти, якщо хтось на нього й так подивиться.

От я в "Таємниці" поставив під заголовком "Замість роману", так? А насправді це ж роман. Письменник, на мій погляд, завжди має право називати речі по-іншому. Це таке запрошення для читача - викрий мене, дешифруй. Піймай мене за руку і звинувать. Це ж і є контакт, ми ж усі його прагнемо. 

Юрій Андрухович: Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму