Юрій Андрухович

[SS.]

Юрій Андрухович на Літакценті: «Часом так хочеться бодай по краплі видавити із себе Отечество – а не вдається»
Коментарі письменника про (його) сучасне життя, згадки про Бу-Ба-Бу, творчість. Така собі, розмова.

[Л.Л.]

Щось не дуже цікаве інтерв'ю. Чи, може, то я просто інтерв'юера не сприймаю...

[SS.]

А ж попередив: "Така собі, розмова." 
"Свіженька" поява Патріарха на люди, щоб нагадати про себе, щоб готувалися до нової книжки.

[SS.]

Юрій Андрухович готується до 50-річчя Юрій Андрухович: Я більше людина писання, аніж говоріння.

Спростовуються чутки про участь Андруховича у «Фейсбуці».
Серед питань, на які дані відповіді:
— Проза. Ваші твори переважно зосереджені на географії. Нова книга також буде пов’язана з географією. Чому так?
— Поезія. Ви ще пишете вірші?
— Жінки. Як вам вдається справлятися з такою кількістю прихильниць?

–Україна Молода. – Номер 046 за 12.03.2010.

[SS.]

– А що втрачає чи здобуває твір у перекладі ? Скажімо, Ваші «Перверзії» німецькою мовою? Чи вже готовий переклад, коли вийде книжка?
– Ні, все ще працюємо, з великими довготривалими перервами, тому що ані я не маю часу підганяти перекладачку, ні вона насправді немає зараз багато часу, щоб продовжувати роботу. Десь на одну третину перекладено, але є купа всіляких складностей. Тут уся особливість ситуації полягає в тому, що цей твір я писав 15 років тому. У мене багато що змінилося: власні підходи, моє ставлення до якихось темних його фрагментів. Це не тільки буде переклад, це буде якась така оновлена версія. Там обов’язково будуть місця, де ми з перекладачкою домовляємося, що ми відступаємо від мого тодішнього українського оригіналу і робимо дещо інакше.

Нічого собі, переклад. Кажуть, такі ж проблеми мали з Кундерою його перекладачі, перекладами він був завжди незадоволений. А те, що сам "перекладав" було просто іншомовною авторською версією.

Юрій Андрухович: «Це анахронічний режим, це режим із минулого, це якась брежнєвщина»

[SS.]

Андрухович дав чергове інтерв'ю газеті Сегодня («В Украине галичанин не может стать президентом») і почалося  
В резюме перед текстом дається короткий огляд, бо інтерв'ю чималеньке:

о различии граждан Донбасса и Галичины, о Ющенко, Тимошенко, Тягнибоке, Франце-Йосифе, Екатерине Второй, о деде, служившем в дивизии СС «Галичина», и своей карьере рок-певца и рок-поэта.

При тому, що Андрухович декларує свою неучасть в політиці, журнал Фокус вибрав найцікавіше на їхню думку Андрухович о Ющенко: Мы вырастили этого Франкенштейна. Дивно, начебто це головне і найцікавіше в творчості і особі письменника. І фотка така, як би це сказати, неадекватна.

[Л.Л.]

Андрухович дав чергове інтерв'ю газеті Сегодня («В Украине галичанин не может стать президентом») і почалося  

Гарне інтерв’ю! Однак, на мою думку, давати інтерв’ю "Сегодня" - це те ж саме, що вступати в суперечку з Бузиною.

[SS.]

Але ж інтерв'ю гарне!
А-ч не може допустити, щоб за ним закріпили імідж русофоба. Якось потрібно звертатися і до тих, хто його книжок не читав і читати не збирається.

[Л.Л.]

Але ж інтерв'ю гарне!
А-ч не може допустити, щоб за ним закріпили імідж русофоба. Якось потрібно звертатися і до тих, хто його книжок не читав і читати не збирається.

Звичайно, відмовити такій газеті, як "Сегодня" - заробити ще один мінус у її "цільової аудиторії". Утім, ця аудиторія його книжок і надалі не читатиме, а жирний мінус у них він усе одно отримав, зокрема, згадавши, що його дід служив у дивізії "Галичина". Себто його імідж в очах більшості читачів газети не змінився...

[SS.]

Може й так. А може це найкраще - про свої мінуси говорити самому, ще й перед упередженою аудиторією. А розумний читач ще й має побачити, що перед ним вільна людина.

[SS.]

А от як пані Забужко топчеться по Андруховичу:

Юра - людина "дзеркальна", як мачуха з "Білосніжки". Він живе для того, щоб йому плескали, а всього іншого або не чує, або, почувши, - ображається. Це така, досить важка, форма нарцисизму.
...
питання не в ньому - а в тій його референтній групі, якій це подобається в Україні і, зокрема, в Галичині. Раз він це сказав, значить, така група існує, і це серйозна хвороба галицької субкультури.

і по його прихильниках.

Оксана Забужко: ХХІ століття буде століттям "жіночих фашизмів"

[Л.Л.]

А от як пані Забужко топчеться по Андруховичу:

Юра - людина "дзеркальна", як мачуха з "Білосніжки". Він живе для того, щоб йому плескали, а всього іншого або не чує, або, почувши, - ображається. Це така, досить важка, форма нарцисизму.
...
питання не в ньому - а в тій його референтній групі, якій це подобається в Україні і, зокрема, в Галичині. Раз він це сказав, значить, така група існує, і це серйозна хвороба галицької субкультури.

і по його прихильниках.

Та в Оксани Стефанівни (до слова, ніяк не зрозумію, чому вона Стефанівна, бо ж її батька звали Степаном ) того нарцисизму не менше, ніж в Андруховича. Тож допоки наша "інтелектуальна еліта" поливатиме один одного і роздаватиме народу "мудрі поради", ніц у цій країні не буде. Схоже, Владімір Ілліч був не надто далеко від істини, коли говорив, що інтелігенція - це не мозок нації, а г...

[SS.]

Та в Оксани Стефанівни (до слова, ніяк не зрозумію, чому вона Стефанівна, бо ж її батька звали Степаном ) того нарцисизму не менше, ніж в Андруховича. Тож допоки наша "інтелектуальна еліта" поливатиме один одного і роздаватиме народу "мудрі поради", ніц у цій країні не буде. Схоже, Владімір Ілліч був не надто далеко від істини, коли говорив, що інтелігенція - це не мозок нації, а г...

Але ж які вони різні! мені подобається 
І Андрухович її ніяк не зачепив, хоча в політичному питанні міг щось сказати. (Юрій Андрухович: Я патріот Західної України) Як на мене, вона йому паралельна.

[Л.Л.]

Але ж які вони різні! мені подобається 
І Андрухович її ніяк не зачепив, хоча в політичному питанні міг щось сказати. (Юрій Андрухович: Я патріот Західної України) Як на мене, вона йому паралельна.

Не дав здачі? Джентльмен, значить. А от самохизування у п. Андруховича вистачає.
Фраза ж "Я патріот Західної України" - це щось на кшталт "Я патріот своєї комуналки": сусідку не люблю, але терплю, бо стіни ж не пересунеш.
Та й загалом якесь дивне уявлення про патріотизм. Бо як може бути патріотом західноукраїнського міста бритоголовий хлопець, який кричить своєму землякові:"Бидло западенскоє!"? 

[SS.]

Не дав здачі? Джентльмен, значить. А от самохизування у п. Андруховича вистачає.
Фраза ж "Я патріот Західної України" - це щось на кшталт "Я патріот своєї комуналки": сусідку не люблю, але терплю, бо стіни ж не пересунеш.
Та й загалом якесь дивне уявлення про патріотизм. Бо як може бути патріотом західноукраїнського міста бритоголовий хлопець, який кричить своєму землякові:"Бидло западенскоє!"? 

Може і джентльмен, але, мені здається, він нікого не зачіпає. Якщо когось публічно згадує, то передовсім тих, кого підтримує і бу-ба-бістів. Правда колись Куркова критикував, навіть не самого автора, а те, що десь у Франції той, разом із группою рос-мовних укр письменників представляв Україну. І жодного власне українського письмака там не було.

А хизуватися він мусить - поет же ж!