translated from the English

Кошмар генерала

The General’s Nightmare
Newsweek, June 26, 1995

Воле Шоїнка (Wole Soyinka) – перший з африканських письменників лауреат Нобелівської премії, що була присуджена йому у 1986 році. У своїх п’єсах, поемах, есеях і двох автобіографічних романах цей плідний нігерійський письменник досліджує щільну взаємодію культури народу йоруба, з якого він походить, з культурою британських колонізаторів. З того часу, як 1960 року Нігерія стала незалежною, Шоїнка є одним із самих непохитних про-демократичних опозиціонерів. В листопаді 1994 року він врятувався втечею з Нігерії, щоб протестувати проти існуючої в країні військової диктатури, очолюваної генералом Сені Абача. На час, коли Кен Шульман, кореспондент NEWSWEEK, зустрівся з Шоїнкою, він вже шість місяців перебував у Гарвардському університеті. Подаємо уривки з їх бесіди.

Шульман: Чи є ваше вигнання офіційним?

Шоїнка: Я не вважаю себе вигнанцем, тому що – давайте це припустимо, я можу повернутися в країну так само, як виїхав з неї. Інші представники про-демократичних рухів постійно це роблять. Я залишив країну сім місяців тому. І коли уряд зрозумів, що я виїхав, я перебував за кордоном вже цілий тиждень.

Так сталося тому, що уряд є недієздатним? Чи тому, що на вас не дуже зважають?

Наскільки я можу бути об’єктивним, я впевнений, що в Нігерії режим серйозно боїться лише трьох осіб. І я впевнений, що є одною з цих осіб. Другий – це вибраний президент Мошуд Абіола, який зараз перебуває під арештом. А третій – це генерал Шеху Яр’Адуа, що був заступником командувача в попередньому військовому уряді і котрого зараз також затримано. Що ж до неспроможності уряду, то мій дім залишався під наглядом і мій автомобіль переслідувався навіть після мого від’їзду. Я не робив публічних заяв під час мого перебування у Франції, тому що не хотів компрометувати країну, через яку їхав. Але коли вони з’ясували, що я виїхав, то немовби збожеволіли. Вони схопили і допитали людей, що ніяк не пов’язані з моєю втечею. Вони не могли повірити, що це сталося, і це свідчить про їхню недоумкуватість. Вони повинні знати, що не контролюють всю Нігерію.

Ви зверталися до країн Заходу з проханням піддати критиці режим Абачі. Як вони відреагували?

Західні країни дуже стурбовані і така критика входить в їх інтереси. Окремі санкції, що вжито Сполученими Штатами не зайшли далеко, але я помітив серед урядовців схильність рухатися далі. Французи звичайно дбають про свої ділові інтереси. Скандинавські країни відчувають відразу до того, що там відбувається, але вони не зовсім розуміють, якою повинна бути їхня реакція. Щодо британців, то, як на мене, тут нема про що говорити. Вони відмовляються розглянути суть справи – вибори 12 червня 1993 року і наявність вибраного президента якого запроторено до в’язниці. Ми говоримо про одні з самих чесних виборів, що будь-коли проходили, вибори, що виграв безсумнівний переможець, результати яких потім було відмінено диктатором. А уряд Британії, до березня місяця, продовжує продавати цьому диктаторові танки.

А що ж уряди африканських країн?

Уряди африканських країн, майже без винятку, відчувають огиду. Чого ми зараз домагаємося, це, щоб вони виступили відкрито. З того дня як Мандела публічно висловить свою позицію стосовно уряду Нігерії у ставленні європейських країн відбудуться помітні зміни.

Чому ж він не робить цього?

Мандела – великий миротворець, тому він є прихильником тихої дипломатії. Саме тому Південна Африка досягла так багато. Але я впевнений, що Мандела більше не може зволікати і, засудивши цей режим, мобілізує проти нього світову громадськість. Якщо він це зробить, ми зможемо уникнути громадянської війни.

Наскільки ваше обурення щодо дій Британії пов’язане з її колоніальним правлінням в Західній Африці?

Хоча я наполягаю на тому, щоб в нігерійській кризі найбільше звинувачувати власні брак лідерів і далекоглядності, насіння зла, що посіяла на нашому континенті Британія проросло і саме зараз принесло ці отруйні плоди. Британії багато за що потрібно вибачитися. Але замість вибачатися, вона ускладнює наше існування запроваджуючи політику, яка призначена змусити нас погодитися з тим, що сама Британія для себе прийнятним не вважає. Чи дозволив би Джон Мейджор або баронеса Тетчер, щоб такий кретин-вбивця як Абача керував їхніми справами? Продаючи йому танки, вони ведуть до того, що Нігерію проголосять парією серед інших країн. Абача недоумок, але він недоумок-вбивця. І в Британії це знають. Але при цьому продовжують робити вигляд, що з ним можна вести справи.

Чи Нігерія перебуває в межах Британської відповідальності?

Ні. Це я заперечую. Нігерія є незалежною державою. Я також критично оцінюю позицію Франції. Хоча французи і не постачають танки Абачі, вони лише обурюються. Я був на вулиці серед людей під час найгірших днів перевороту в червні 1993 року. Я бачив як Абача наказав вірному йому війську стріляти в натовп. Більше двохсот людей було вбито на місці. Я знаю це, тому що допомагав рахувати трупи. Британія знає що це за людина. І все одно продає йому зброю.

обговорити на Перекладацькому форумі