Валерій Шевчук

[SS.]

Коротеньке, але приємне інтерв'ю з Валерієм Шевчуком. Мене, особисто, зачепили ці його слова:

— Як Ви ставтиесяь до своїх романів? Чи є якісь особливо Вам близькі, чи з якимись з них  пов’язані особливі спогади?
— Тут є одна цікава риса. Справа в тому, що твір є твоїм до того часу, поки він не вийшов. У мене твори лежали по 20, 30 років. Ось зараз видано мій «Роман юрби». Книжка писалася з 1972 по 1996 роки, була моя, а зараз вона вже пішла. Це як дитина: пішла у світ і вже живе своїм життям.

Не кожен автор так легко "відпускає на волю" свою "нєтлєнку"

Валерій Шевчук: «Переключення дають змогу постійно оновлюватися»

[chassettco]

http://text-context.org.ua/articles/10.html


Стаття трошки вже давніша, але письменник "розповідає "  про свій карб дивацтва.


"Контекст": Вас звинувачували в тому, що ви недолюблюєте людей, що ви мiзантроп. Ви, натомiсть, казали, що схильнi до спостережень за людьми. Чи вiдкрили в людях щось нове для себе?..

Валерiй Шевчук: Мiзантропiзму в моїх творах нiколи не було й не буде, бо за своїми переконаннями я гуманiст. Але я був i лишаюся заперечувачем лакувальницької лiтератури, присолодженого псевдомистецтва. Мистецтво справжнє, чесне - вiдверте, без оглядок на кон'юнктуру. Переконався, що в людинi нiчого нового вiдкрити не можна, бо людина психологiчно незмiнна в часi i живе при висотi своїй та ницостi. Однак пiзнавати її можна й треба так само безконечно, як i Бога; зрештою, це поєднане явище. Людина, звiсно, не Бог, але Бог живе в людинi i його частка в нiй завжди присутня, як казав Г. Сковорода; зрештою, вiн живе в усьому живому, при цьому ця частка не зовнiшня, тлiнна, а безсмертна, вiчна. Оце i є процес мого естетичного пiзнання.

[SS.]

Ні, зрозуміло, Шевчук — не мiзантроп.
Його критикують феміністки за патріархальність в ставленні до жінок - схоже, небезпідставно.