translated from the English
© Michael Medved. Hollywood’s Three Big Lies. 1995.
© Сергій Снігур, переклад українською, 1996.
(Вперше переклад надруковано у часописі "Кіно-театр", 1996, №4.)
Три великі Голлівудські обмани
Як індустрія розваг виправдовує виробництво огидних фільмів і телешоу
Майкл Медвед
Rider’s Digest, October 1995
Декілька років тому, студія UNІVERSAL випустила фільм “Батьки” (Parenthood), зі Стівом Мартіном у головній ролі. Цей розважальний фільм категорії PG(1), звертався до проблем сім’ї. Але прямо посередині фільму, протягом декількох хвилин демонструвалися наочні зображення орального сексу, вібраторів і фотокартки оголених підлітків в різних положеннях.
Дещо пізніше, TRІSTAR, випустила чарівний фільм категорії PG про морську змію “Чудо в воді” (Magіc іn the Water). Картина розрахована на малюків, але чомусь містить сумнівні посилання на сексуальні стосунки і кілька вживань непристойних висловів.
Американська індустрія розваг, що панує в поп-культурі США і всього світу, здається, отримує збоченицьке задоволення від демонстрації грубого, неприємного а іноді шокуючого матеріалу навіть в фільмах створених для дітей. Скидається на те, що виробники кіно схильні нападати на сім’ю і порядність – основні цінності, що і досі глибоко шановані більшістю людей.
Тож не дивно, що останні дослідження виявили, що вражаюча більшість американців вважає, що Голлівуд не має нічого спільного з їхніми власними цінностями. І все ж, коли до індустрії розваг висуваються моральні претензії, Голлівуд заперечує звинувачення і виправдовує свою нестриманість, вдаючись до трьох великих обманів:
Обман № 1. «Це лише розваги – вони ні на кого не впливають».
Розкрию вам секрет – навіть в Голлівуді в це не вірять.
Близько року тому я брав участь у зустрічі з керівниками трьох найбільших кіностудій. Після того, як я скритикував безвідповідальну поведінку кіноіндустрії, один з співрозмовників розлючено відповів, що в той час як Голлівуд завжди звинувачують за погане, ніхто не віддає йому належне за його позитивний вплив. «Ви ж не визнаєте, що такий фільм, як «Смертельна зброя ІІІ» (Lethal Wepon ІІІ) врятував тисячі життів», – сказав він.
Я не зміг згадати бодай щось життєстверджуюче в цьому кривавому трилері, тому поцікавився, що він має на увазі.
«Згадайте, – відповів той, – у цьому фільмі, перед великою сценою переслідування, був вражаючий трисекундний крупний план, де Мел Ґібсон і Дені Ґловер застібнули паски безпеки».
Він припускав, що глядачі обов’язково почнуть наслідувати те, що вони бачили протягом трьох секунд, але решта 118 хвилин наджорстокого фільму взагалі ніяк на них не вплине. Правда ж, це нелогічно і абсурдно?
Президент Американської Асоціації Кіно (Motіon Pіcture Assocіatіon of Amerіca), Джек Валенті, не погоджується. Під час дискусії зі мною, він сказав, що обидва його сини в дитинстві передивилися дуже багато телепередач, в яких було насильство. «Зараз вони дорослі, – сказав Валенті, – але чесність їх незмінна, їхні життєві цінності неушкоджені а їхня поведінка, я вважаю, досить гарна».
Кожен чув подібну аргументацію, але вона не має сенсу. Тільки те, що масова культура не впливає на всіх, не означає, що вона не впливає ні на кого. Коли на телебаченні іде рекламна, ніхто не очікує, що вона примусить усіх придбати рекламовану продукцію. Успіхом вважається, якщо реклама впливає бодай на одного з тисячі глядачів. Таким же чином, якщо телебачення і кінофільми спонукають бодай одного глядача до безвідповідальної і деструктивної поведінки, подібній тій, що часто оспівується засобами маскульту, це означає, що ці зображення глибоко впливають на суспільство.
Звичайно, популярні розваги, – це не єдиний чинник брутальної або безвідповідальної поведінки. Але понад 60 досліджень, проведених найбільшими університетами, свідчать, що тривалий перегляд насильницьких зображень по телебаченню дійсно веде до більш ворожої, різкої і агресивної поведінки в повсякденному житті.
Обман № 2. «Ми лише відображаємо дійсність. Не звинувачуйте нас – звинувачуйте суспільство».
Пол Верговен, який зняв «Робота поліцейського” (Robocop), «Повний відбій” (Total Recall) і «Основний інстинкт” (Basіc Іnstіnct), захищаючи свої роботи, якось сказав, що він митець і підносити дзеркало до природи – це його обов’язок. «Мистецтво є віддзеркаленням дійсності. Якщо світ огидний, то огидним є і його відображення в дзеркалі». Інакше кажучи, якщо в розважальних програмах трапляються потворності, це не вина Голлівуду, тому що він просто демонструє правду про наше гидке суспільство.
Невже? Якщо це правда, то чому так мало людей зустрічаються із вбивствами в своєму житті при тому, що всі постійно бачать їх по телевізору і в кіно? Найшаленіше ґетто міститься не в Лос-Анджелесі і не на південному сході Вашингтону – воно на телебаченні.
Біля 350 персонажів з’являються кожного вечора в кращі години на телеекрані й дослідження стверджують, що кожного вечора в середньому семеро з них гине. Якби таке співвідношення підтримувалося в житті, то за якихось 50 днів були б вбиті всі американці – і останній з них міг би вимкнути телевізор.
Все повторюється коли йдеться про зображення сексуальної поведінки. Огляд проведений товариством планування сім’ї виявив, що кожен рік у найкращі години на телебаченні здійснюється 65 тисяч звернень до сексу. Разом з тим, дослідження Центру засобів масової інформації і громадських справ повідомляє, що сім з восьми сексуальних зустрічей в телесеріалах пов’язані з позашлюбними стосунками. Чи це дійсність? Дослідження проведене в 1994 році Чикагським університетом показало, що рівень сексуального задоволення серед подружніх пар вищій ніж у одинаків. До того ж, одружені в середньому мають секс частіше ніж неодружені. Це не Голлівудська реальність в якій з усіх різновидів сексу, схоже, заборонені лише інтимні стосунки між чоловіком і дружиною.
Хтось може запитати, ну то й що? Зрештою художні фільми ніколи не відображали дійсність такою, якою вона є насправді. Джінджер Роджерс і Фред Астер танцювали на полірованому мармурі в той час, як світ потерпав від Великої Депресії.
Але якщо говорити про ті часи, то тоді життя на екрані було чарівнішим, героїчнішим та оптимістичнішим, аніж в дійсності. Зараз навпаки. Більшість з нас живе в значно кращому світі, аніж той, про який розповідають засоби масової інформації. І в той час, коли ви намагаєтеся вести порядне життя, ТБ наполягає, що ви можете пошкодувати про це, тому що десь поруч з вами, вирує нестримний, розпусний світ. Саме в цьому і є справжня сила масмедіа – спонукання до переоцінки норми.
Це тривожить, бо засоби масової інформації є для наших дітей головним джерелом інформації про дорослий світ поза їхніми домівками. Завдяки постійному повторенню і прославлянню згубної поведінки, діти одержують могутнє послання не лише про стандарти прийнятного, але й і про очікування. Ми стоїмо перед небезпекою, що несправжній світ кіно і телебачення за деякий час стане пророцтвом, що саме себе виправдало.
Соціолог Джемс Вілсон звернув увагу на цікавий факт – на тих міських вулицях, де побиті шибки у вікнах не замінюють, рівень злочинності миттєво і стрімко підвищується. Чому? Биті шибки повідомляють перехожим: тут зруйновано стандарти життя. Тут влада не діє. Приходь і роби все, що тобі заманеться і не хвилюйся за наслідки.
Сьогодні телебачення і кіно стали для людей величезним вибитим вікном в світ. Зображення життя без дотримання прийнятних норм і брутальної поведінки, яка не карається, сигналізує, що настало царство хаосу. Наразі властивий нам здоровий глузд і наші звичаї ще чинять опір. Але як довго вони протримаються?
Обман № 3. «Ми даємо глядачам те, що вони хочуть. Якщо комусь щось не подобається, він завжди можете вимкнути програму».
Цей аргумент базується на загальновідомому припущенні, що більшість американців приховують свої пристрасті і їм потрібен шалений секс у кіно. Але останні дані щодо рівня продажу квитків доводять, що це не так. Найуспішніші фільми останніх місяців – «Цар лев», «Форест Гамп», «Аполлон 13» – продемонстрували стриманість, в сексі і жорстокості і звернулися до більш традиційних американських цінностей.
За двадцять років стрічки індексовані G (2) і PG – тобто фільми для сімейної аудиторії – приносили прибуток в середньому вдвічі більше, аніж фільми з індексом R (3). Та попри це кількість R–фільмів дійшла до 60 відсотків від їх загальної кількості. Чому? Тому що Голлівуд дарує престиж та визнання виходячи з абсурдного уявлення, що хист митця полягає не в здібності надихати, а здібності шокувати.
«Цар лев» приніс прибутку вдвічі більше ніж Pulp Fіctіon, але кожен в Голлівуді знає – і обожнює – режисера Квентіна Тарантіно, тоді як ніхто не згадає авторів «Царя лева» Роба Мінкоффа і Роджера Алерза.
Друга половина цієї брехні, що каже: «Якщо це вам не подобається, вимкніть програму», побудована на такій же логіці, як і пропозиція – «Як що вам не подобається смог – не дихайте». Ви можете не слухати поп-співачку Мадонну. Мадонна вас абсолютно не цікавить, але ж ви, звісно, знаєте хто вона і що робить. Поп культура оточує нас звідусіль, як повітря яким ми дихаємо. Ось чому зміст поп-культури є елементом навколишнього середовища.
В «Непристойній пропозиції» (Іndіcent Proposal) героїні Демі Мур запропоновано мільйон доларів за ніч з мільйонером, якого грає Роберт Редфорд. Якось я був в школі і почув, як учні початкових класів запитували один одного, «А якби твоїй матері дали мільйон доларів, вона б погодилася?» Вони навіть не бачили картини, але через рекламні оголошення, ток-шоу, обкладинки часописів і подібного, суть фільму дійшла й до них.
Уникнути впливу поп-культури неможливо. Стрімке накопичення цього матеріалу має величезний вплив на наше життя.
Ось чому сьогодні, коли ми вимагаємо від корпорацій, щоб вони несли відповідальність за забруднення повітря і водоймищ, сьогодні, коли волання про те, що паління в місцях загального користування шкодить оточуючим, досягли мети, настав час вимагати, щоб компанії, зайняті створенням розважальних програм, продемонстрували більшу відповідальність за забруднення культурної атмосфери, якою ми всі дихаємо.
В історії розважальної індустрії настав історичний момент, коли люди, зайняті виготовленням таких програм, почали нарешті прислухатися і змінюватися. Тривожні елементи ніколи не зникнуть повністю, та це й непотрібно, але, схоже, ми починаємо одержувати дедалі більше альтернатив для сім’ї і цей рух повинен дістати підтримку. В майбутньому ми, може, навіть матимемо змогу одержати насолоду від поп-культури – цінної, різноманітної і абсолютно порядної, як люди, які живуть в нашій великій країні.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(1) PG – дозволений вхід глядачів будь якого віку, але, бажано з дорослими (Тут і далі – прим. перекладача)
(2) G – обмеження для глядачів відсутні
(3) R – restrіcted – вхід глядачів до 17 років без супроводу дорослих заборонено
