Mexico-City
назад, на Першу сторінку
назад, на ТРУДОВА УГОДА
назад, на Первую страницу
назад, на ТРУДОВОЕ СОГЛАШЕНИЕ
Невеличкий («на замовлення трудящих») фото-звіт про поїздку в Мехіко (місто ще називають, the Federal District (Distrito Federal)).
- Третього серпня, саме в той час, коли погода знову готувалася бити багаторічні рекорди температури повітря в Києві, а в Одесі підбиралась до рекордних значень, ми виїхали автобусом з Одеси до Борисполя і четвертого, о пів на дев'яту ранку, вже були в Амстердамі, де нас зустрів несподіваний дощик і +16°С.
Про аеропорт Schiphol можна говорити окремо. Серед цікавинок — стоячі кабінки для «курців-інтернетчиків», тобто тих, хто хоче курити, не відволікаючись від інтернету (чи користуватись інтернетом, не відволікаючись від куріння). Між іншим, 30 хвилин Wi-Fi коштує 6 €. - Цей красень віз нас через Атлантичний океан.
- Кожен пасажир мав можливість дивитися програму за власним вибором, а на загальних екранах показували переміщення літака з поточними показниками польоту: маршрут, висоту, швидкість тощо.
- Нарешті, після 12 годин намагань заснути в незручних кріслах, Мехіко, міжнародний аеропорт ім. Benito Juárez.
- Такі приємні картинки прикрашають залу в якій стоїш в черзі для оформлення в'їзду.
- Нарешті, приїхали. Зупинилися в готелі Sevilla Palace на одній із центральних вулиць — Paceo de la Reforma.
Готель виглядає начебто скромно, але він має п'ять зірок, 22 поверхи, симпатичне планування і від перебування там лишився самий позитив. Що, власне, і свідчить про його відповідність заявленим стандартам. -
І коли вийти з нього і подивитися праворуч, то видно площу з монументом Cuauhtemoc ((1495–1525) національний герой, племінник Монтесуми), ліворуч — площу з пам'ятником Колумбу:
- Перший мексиканський хмарочос.
- Панорама з 14 поверху готелю Sevilla Palace.
- Панорама міста з 6 поверху готелю Hilton. Нічого особливого. І де ж ті 20 мільйонів живуть?
- І такі пальми. Між іншим, одна з площ на Paceo de la Reforma так і називається — Palmera. Прямо посередині перехрестя росте висока пальма, ще одне свідчення чистоти повітря в місті.
- А є і такі хатинки.
- На дашку над балконом росте кактус. У нас це була б акація :)
- Триповерхове втілення чиїхось мрій.
- І, нарешті, аборигени, підлітки, які працюють в крамничці. Літо, неділя... Може у вересні вони підуть до школи? Але англійською ніхто з них навіть не намагався порозумітися.
(Ціни на овочі в песо. 12 песо = 1 USD. Дивує мала кількість супермаркетів і слабкий асортимент в них. ) - Поліцейський мабуть звик до туристів, бо навіть не здивувався, що його хочуть фотографувати.
- Під площею перед храмом, в числених крамничках торгують християнськими сувенірами.
- Хоча не забувають і про ацтеків :)
- Може християнські зображення такі солодкі, щоб урівноважити кровожерливість ацтекського язичництва?
- Але такий Георгій, що перемагає Змія (як і сам Змій), виглядає, як на мене, вельми непереконливо.
Не видно подвигу, не вражає. Хіба, може, це я такий цинік? ;) - А це Juan Diego, простий селянин, на одязі якого 12 грудня 1531 року, як кажуть, з'явилося це зображення.
- Ноїв ковчег. Схоже, що з людей зображені лише Ной і його сини.
(Привіт феміністкам!) - Піраміда Місяця, або «жіноча» піраміда.
- Так виглядає піраміда Сонця («чоловіча» піраміда) з піраміди Місяця.
- На самому вершечку піраміди Сонця є невеличка заглибина з чимось блискучим і гладеньким на дні. Схоже на шматок від ялинкової прикраси. Раз уже видерся на піраміду, мусиш ткнути туди пальця і задумати бажання.
- Достойний представник місцевої флори. Кажуть, що в Мексиці росте близько 200 різновидів кактусів.
Але приїхали ми не піраміди і мексиканську флору роздивлятися чи текілу вчитися пити, а працювати. На світовому форумі. Мене, зрозуміло, цікавила передовсім робота перекладачів. - В кінці зали виставили такий ряд кабінок для синхронного перекладу.
Задіяні були всі кабінки. Схоже, що таке завантаження тут буває нечасто, бо за якийсь час виникли технічні проблеми і засідання зупиняли на годину. - А це вже інше, менше, приміщення.
- Цей «дивак», що сидить спиною до виступаючих, — це перекладач на фінську мову.
- Він синхронно перекладав з англійської. Один, без зміни, без перерв (лише разом з усіма учасниками на обід) з 9-ї до 16-ї. Вже після 12-ї на нього було страшно дивитися — мішки під очима, вигляд, як у старого діда.
Конгрес працював ще три дні, але ми зібралися додому. - 9 серпня. Знову аеропорт ім. Benito Juárez.
- 10 серпня, ранок над Францією.
В аеропорту ім. Charles de Gaulle, «дякуючи» мексиканському іміграційнику, який оформив нас, як непевних осіб (бо ж без французької візи), провели якийсь час в поліційному відділку. Ще трохи і запізнилися б на київський літак. Фотографувати там я не наважився. :)
На території летовища стоїть Конкорд. З одного боку — це гордість французького авіабудування, але ж з іншого — не думаю, що згадка про трагічний кінець саме одного з Конкордів, якось наснажує пасажирів.
До того ж, аеропорт ім. Charles de Gaulle підтримав свою репутацію місця, де губиться багаж пасажирів. Але це вже інша історія. - 11 серпня, їдемо додому, спека. На трасі Київ – Одеса зупинилися в ресторанчику з назвою «Два оленя». Ось вони які — наші українські олені.
- Цей точно пережив інсульт. Зрозуміло, така спека.
А може це в нього від їхніх цін дах зсунувся. Бо 5-6 крихітних голубців з виноградного листя в цій забігайлівці обішлися в 60 грв. (прибл. 7,7$). - Супчик, зображений на фото з меню мережевого ресторану VIPS в центрі Мехіко, коштує 56 песо (прибл. 4,7$). До того ж, вони проводили якусь заохочувальну акцію, і я платив за нього ще менше.
(Між іншим, в цьому ж ресторані, адміністратор, років до 25, поцікавився звідки я приїхав. Просто «Україна» йому було мало. Допомогли Шевченко (футболіст) і Клички :) Потім він зробив паузу і запитав чи «Чумак», це також «Україна»!!! Тобто український кетчуп (— американський соус з американського овоча і з американською назвою, але ж вироблений в Україні) настільки відомий, що про нього знають навіть там.) - Хоча кіч кордонів не знає (це я знову про «Оленів»). Ось така гарна картинка (метра з півтора заввишки) із заміської харчевні El Jaguar для туристів, що їдуть в Teotihuacan, з претензією на «етнічність». Тут є все: символ Мексики — орел, який перемагає змію, екзотичні індіанці з пір'ям в голові, індіанці в костюмах з ягуара і орла... Супер!
(BOEING 747-400)
Насправді, літак спочатку рухається на північний захід, десь від Ірландії перелітає до американського континенту на рівні кордону США-Канада, потім тримається атлантичного узбережжя США і пролітає над Мексиканською затокою. Це і весь океан.
Якщо рухатися праворуч далі, то через п'ять площ починається величезна паркова зона. А в ній: Ботанічний сад, зоопарк, і музеї, музеї... Серед них і музей Сучасного мистецтва з мексиканськими шедеврами, і Антропологічний музей зі скарбами доколумбової Америки.
Paceo de la Reforma — це вулиця, яка має 12 (!!!) рядів для руху. Шість в один бік, і стільки ж — в інший. Але ні ідучи вздовж, ні переходячи її, я не відчував запаху вихлопу.
(Ці фотки робилися о сьомій ранку в суботу, тому вулиці порожні. До речі, якщо їх скопіювати собі на комп, вони відкриваються більшими.)
Тут виклав фото, які, передовсім, пов'язані з якимись моїми власними враженнями і спостереженнями. В Інтернеті повно професійних зображень пірамід, храмів, інших вартих уваги об'єктів. На цій сторінці пілота гелікоптера, який працював в Мехіко, наприклад, фотки просто супер.